АКРЕДИТУВАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
акредити́в
запозичено з французької мови через посередництво російської;
фр. accréditive «акредитив» з’явилося внаслідок субстантивації прикметника accréditive «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення lettre accréditive «вірчий лист»), пов’язаного з лат. ассrеditīvus «вірчий», утвореним від дієслова accredo «довіряю, даю віру», що складається з префікса ad- (› ас-) «до-, при-» і дієслова credo «вірю»;
р. аккредити́в, бр. акрэдыты́ў, п. akredytywa, ч. akreditiv, слц. akreditív, вл. akreditiw, болг. м. акредити́в, схв. акредùтиūв;
Фонетичні та словотвірні варіанти
акредитува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акрэдыты́ў | білоруська |
| акредити́в | болгарська |
| akreditiw | верхньолужицька |
| ассrеditīvus «вірчий» | латинська |
| акредити́в | македонська |
| akredytywa | польська |
| аккредити́в | російська |
| акредùтиūв | сербохорватська |
| akreditív | словацька |
| accréditive «акредитив» | французька |
| akreditiv | чеська |
| accréditive «вірча» (з поширеного в діловій мові словосполучення lettre accréditive «вірчий лист») | ? |
| accredo «довіряю, даю віру» | ? |
| ad- «до-, при-» (› ас-) | ? |
| credo «вірю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України