АЖЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат злиття виразу а (от) же;

псл. aže;

результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е;

р. [аж, а́жно, а́жник], бр. аж, ажно́, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. aż «аж; поки; як тільки», [aże, ażno], ст. aże «тс.», ч. слц. až «аж; поки», нл. až «до; що; щоб; поки», ažo «тс.», схв. ст. аr(е) ‹ ‹ *aže «бо; аж», слн. ст. àr «тс.»;

незвичайна для української мови звукова форма слова, відомого з давньоруського періоду в формі аче «якщо»;

очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, де, як і др. аче, пояснюється як результат давнього злиття сполучників *at (›а) і *je, реконструйованого на підставі дінд. yāt «з (часу), від», ав. yat «коли, це», дперс. yātā, «коли» або сполучника at і займенникової основи *če (‹*ke), спорідненої з лат. -que «і», гр. τέ, дінд. са «тс.»;

може розглядатись і як місцеве діалектне утворення в результаті контамінації аже і аче (Ogonowski Stud. 213, 10);

р.-цсл. аψе, стсл. аште;