АГИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
аги́ «тьху» (вигук незадоволення, лайки)
складне слово, утворене з вигуків а і ги (гий, гі, гій) «тю»;
п. a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага́й
ага́кати
агі́
агі́й
«тс.»
агі́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| a hyj «геть» (вигук, яким відганяють собак) | польська |
| ги «тю» (гий, гі, гій) | ? |
ага́ «старшина, начальник, пан (у турок, татар та ін.)»
запозичення з турецької мови;
тур. ağa «пан», іст. «начальник (яничарів)», первісно «старший брат», наявне і в інших тюркських мовах, споріднене з тунг. aka «тс.»;
р. бр. болг. ага́, п. ч. слц. aga, схв. а́га, слн. ága «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага
«тс.»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага́ | білоруська |
| ага́ | болгарська |
| aga | польська |
| ага́ | російська |
| а́га | сербохорватська |
| aga | словацька |
| ága «тс.» | словенська |
| aka «тс.» | тунгуська |
| ağa «пан» | турецька |
| aga | чеська |
| первісно «старший брат» | ? |
ага́ (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо)
очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);
наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;
пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);
р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ага́кало
ага́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага́ | білоруська |
| аха́ | болгарська |
| aha | польська |
| ага́ | російська |
| ȁхa | сербохорватська |
| aha | словацька |
| ahá | словенська |
| a-xȁ | українська |
| aha | чеська |
| а (не g) | ? |
| га (не g) | ? |
| аa з | ? |
| аналогічні | ? |
| ого́ | ? |
аѓу (вигук, яким відганяють курей або гусей)
відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аву́ш
аву́ша
агу́ш
агу́ша
ау́ш
ау́ша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з (уш) | ? |
| а (уш) | ? |
| гуш (уш) | ? |
| гу | ? |
агу (вигук, уживаний при перегукуванні)
складне слово, утворене з вигуків а1 і гу (див.);
р. бр. агу́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́ «тс.» | білоруська |
| агу́ «тс.» | російська |
| гу | ? |
агу́ (вигук невдоволення або обурення)
очевидно, результат видозміни форми ага́ «тс.», зближеної фонетично з агу1;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага́ «тс.» | ? |
аґу́ (вигук, уживаний при звертанні до немовляти)
звуконаслідувальне;
р. бр. агу́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аґуґу́
аґу́кати
аґу́сі
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́ | білоруська |
| агу́ | російська |
ау́ (вигук оклику, привернення уваги)
пояснюється як звуконаслідувальне утворення (Фасмер І 96; Преобр. І 10) або як наслідок злиття вигуків а та у (Шанский ЭСРЯ І 1, 174);
р. ау́, бр. агу́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ау́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́ | білоруська |
| ау́ | російська |
| у | ? |
гарбу́з «кабак, Cucurbita maxima Duch.; [кавун, Citrullus Schrad. Mel» (бот.)
полов. харбуз, карбуз, Крим.-тат. къарпуз, тур. karpuz «тс.» походять від перс. %arbūza, Xarbuza «диня» (букв, «ослячий огірок»), яке складається з основ іменників χβΓ «осел», спорідненого з ав. %ага «тс.», і сперс. bučiņā «огірок»;
запозичення з тюркських мов;
р. арбуз «кавун», бр. гарбуз «кабак», п. harbuz «кавун», arbuz «тс.» (з укр.), болг. карпуз, м. карпуз, схв. карпуз(а) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарбуза
«кабак»
гарбуза
«гарбузеня»
гарбузаця
«кавун продовгуватої форми»
гарбузеня
гарбузєнка
«стебло кавуна; земля, де росли кавуни»
гарбузиння
гарбузіки
«гарбузове насіння»
гарбузник
гарбузняк
«тс.»
гарбузуватий
гарбузці
«зернята, насіння»
гарбузшня
«гарбузиння»
гарбузячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ага «тс.» | авестійська |
| гарбуз «кабак» | білоруська |
| карпуз | болгарська |
| къарпуз | кримсько-татарська |
| карпуз | македонська |
| arbūza | перська |
| харбуз | половецька |
| harbuz «кавун»«тс.» (з укр.) | польська |
| arbuz «кавун»«тс.» (з укр.) | польська |
| арбуз «кавун» | російська |
| карпуз «тс.» (а) | сербохорватська |
| bučiņā «огірок» | середньоперська |
| karpuz «тс.» | турецька |
| карбуз | ? |
| Xarbuza «диня» (букв, «ослячий огірок») | ? |
| χβΓ «осел» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України