АВТОМАТИЧНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
авто-
перший компонент порівняно нових складних слів, який у різних випадках зводиться до чотирьох різних лексичних одиниць: як скорочення до автомобі́льний, авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк), як скорочення до автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224), як виділений із складу слів грецького походження компонент;
авто- (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне) із значенням «само-» (напр., автопортре́т) І як основа, тотожна самостійному слову авто́ (напр., автомаши́на);
р. болг. м. авто-, бр. авта-, п. ч. слц. auto-, схв. ауто-, слн. avto-;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
авта- | білоруська |
авто- | болгарська |
авто- | македонська |
auto- | польська |
авто- | російська |
ауто- | сербохорватська |
auto- | словацька |
avto- | словенська |
auto- | чеська |
автомобі́льний | ? |
авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк) | ? |
автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224) | ? |
значенням «само-» (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне)(напр., автопортре́т) | ? |
авто́ (напр., автомаши́на) | ? |
автома́т
і основне слово, і його похідні, крім автома́тник, засвоєні через посередництво російської мови з французької;
фр. automate, automatique, automatisation, automatiser утворені від гр. αὐτόματος «самодіючий», складеного з основ αὐτό-, «сам» і μεν-/μα- (‹*mn-) «намір, сила», спорідненої з укр. мн-и́мий па́-м’я-ть, су́-мн-ів, та з суфікса -τος-;
форма автома́тник утворена в українській мові від слова автома́т «автоматична гвинтівка» за зразком рос. автома́тчик;
р.болг. автома́т, бр. аўтама́т, п. ч. слц. automat, вл. aw tomat, схв. аутòмāт, слн. avtomát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
автоматиза́ція
автомати́зм
автоматизува́ти
автома́тика
автомати́чний
автома́тник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
аўтама́т | білоруська |
aw tomat | верхньолужицька |
αὐτόματος «самодіючий» | грецька |
automat | польська |
автома́тчик | російська |
аутòмāт | сербохорватська |
automat | словацька |
avtomát | словенська |
мн-и́мий па́-м'я-ть | українська |
automate | французька |
automat | чеська |
автома́тник | ? |
automatique | ? |
automatisation | ? |
αὐτό- «сам» | ? |
μεν-/μα- «намір, сила» (‹*m$n-) | ? |
су́-мн-ів | ? |
-τος- | ? |
автома́тник утворена в українській мові від слова автома́т «автоматична гвинтівка» | ? |
автома́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України