ЯЦЬКО — ЕТИМОЛОГІЯ
гіаци́нт «Hyacinthus orientalis L.; (мін.) коштовний камінь, різновид циркону» (бот.)
через російське і польське посередництво запозичене з німецької мови;
нім. Hyazínth (мін.), Hyazínthe (бот.) походить від лат. hyacinthus, яке зводиться до гр. ὕάκινϑος «гіацинт, ірис» догрецького походження;
українські форми з к в середині слова запозичені книжним шляхом з грецької мови;
р. гиаци́нт, заст. иаки́нф, бр. гіяцы́нт, др. акинтъ, акинфъ, п. hiacynt, ст. jacyn(k)t, ч. слц. hyacint, болг. хиаци́нт, стсл. акинътъ, акинфъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гацинт
(бот.)
гияцинтъ
«синій єдваб»
гіацинтъ
(коштовний камінь)
гіякинт
гіяцинтъ
«тс.»
гүацинтъ
«тс.»
(XVII ст.)
якинт
якинф
яцина
яцинт
яць
«тс.»
яцько
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гіяцы́нт | білоруська |
хиаци́нт | болгарська |
ὕάκινϑος «гіацинт, ірис» | грецька |
акинтъ | давньоруська |
hyacinthus | латинська |
Hyazínth (мін.) | німецька |
hiacynt | польська |
гиаци́нт | російська |
hyacint | словацька |
акинътъ | старослов’янська |
акинфъ | українська |
акинфъ | українська |
hyacint | чеська |
Hyazínthe (бот.) | ? |
иаки́нф | ? |
jacyn(k)t | ? |
Я́ків
запозичення з церковнослов’янської мови;
стсл. цсл. Иаковъ через гр. Ἰάϰωβος походить від гебр. І̯a‘qōḇ «тс.», (букв.) «(він) іде слідом за кимось», пов’язаного з гебр. ‘āqaḇ «(він) ішов слідом; слідкував, стежив», ‘āqḗḇ «п’ята», що споріднені з арам. ‘іqbā «п’ята; слід, ознака», ак. iqbu «тс.», ар. ‘аqib «п’ята», ‘áqaba «(він) ішов слідом»;
р. Я́ков, ст. Иа́ков, бр. Я́каў, Яку́б, п. Jakub, (заст.) Jakоb, ч. слц. вл. нл. Jakub, болг. Я́ков, схв. Jàкōв, Jȁkob, слн. Jákob, стсл. Иаковъ, Иаковъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іакwвъ
(1627)
Я́ков
Якови́на
(згруб.)
Яку́сь
(зменш.)
Ясько́
Яци́на
Яць
Яцько́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
iqbu «тс.» | аккадська |
'аqib «п’ята» | арабська |
'áqaba «(він) ішов слідом» | арабська |
'іqbā «п’ята; слід, ознака» | арамейська |
Я́каў | білоруська |
Яку́б | білоруська |
Я́ков | болгарська |
Jakub | верхньолужицька |
І̯a'qōḇ «тс.» | гебрайська |
'āqaḇ «(він) ішов слідом; слідкував, стежив» | гебрайська |
'āqḗḇ «п’ята» | гебрайська |
Ἰάϰωβος | грецька |
Jakub | нижньолужицька |
Jakub (заст.) | польська |
Jakób | польська |
Я́ков | російська |
Иа́ков (ст.) | російська |
Jàкōв | сербохорватська |
Jȁkob | сербохорватська |
Jakub | словацька |
Jákob | словенська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | церковнослов’янська |
Jakub | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України