ЯРЕМА — ЕТИМОЛОГІЯ

фонетична видозміна запозиченого з церковнослов’янської мови імені Иѥрємиа «Ієремія», що через гр. Ἰερεμίας походить від гебр. І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.», (букв.) «підвищить (піднесе) Ягве (Єгова, бог)», складного слова, утвореного з І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» і rūm «(він) підіймався, підносився; був високим»;

р. розм. Ереме́й, бр. Ераме́й, (розм.) Вераме́й, Яро́м, п. Jeremiaz, Jarema, Jeremi, ч. слц. Jeremiáš, нл. Jĕrmis, Jĕrmus, болг. (ст., рідк.) Ереми́я, м. Еремиja, схв. Jерѐмиjа, Jерѐмиjе, слн. Jeremija, Jerko, стсл. Иѥрємиа;

псл. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (‹ іє. *arǝ-, ar-) «з’єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов’язувати, з’єднувати», а також, мабуть, у псл. *remy (род. в. одн. reme-ne), укр. ре́мі́нь;

споріднене з гр. ἀρϑμό́ς «з’єднання, місце з’єднання», ἀραρίσϰω «складаю, з’єдную», ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», дінд. arpáyati «вставляє, закріплює», ará- «cпиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», aṙnem «роб-лю», ав. araiti «вбиває, утверджує»;

іє. *ā˘r- «зв’язувати»;

менше підстав для зближення (Reichelt KZ 46, 316–320) з лат. armentum «худоба»;

р. бр. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір’я)», п. jarzmo «ярмо», ч. jařmo, слц. jarmo, болг. яре́м, м. jарем, схв. jа́paм, слн. járem, стсл. арьмъ «тс.»;