ШУТАК — ЕТИМОЛОГІЯ
шу́тий «безрогий або з малими рогами; безвухий, безхвостий; безвусий, лисий (про людину); стебло цибулі без головки (шу́та цибуля); оголений, не прикритий коміром (про шию: шу́та шия); про особливий вид візерунків на відміну від називаних ріжка́тими»
псл. [šutъ] (‹ іє. *kseut-/k῀seut-) «безрогий ‹ обрізаний, обтятий»;
віддієслівний прикметник від кореня *kes-/k῀es- «різати, тяти, рубати» у редукованому ступені *ks-/k῀s- (Мельничук Этимология 1966, 213–214);
не виключена також можливість запозичення слова у праслов’янські говірки з фракійських або дако-мізійських говірок, оскільки слово є в румунській мові (Scheludko 146) (очевидно, маючи ту саму індоєвропейську етимологію) і належить у ній до найдавнішого субстратного (дако-мізійського) шару лексики (пор. рум. ciut, [şut] «безрогий», ciut, şut, ciută «лань», алб. shýtë «безрогий; відрубаний, вирубаний», shutë «cамиця оленя») (Bpaчy Балк. езикозн. 8, 21);
слово споріднене з гр. ξύω «тру, гладжу», ξυρόν «бритва», дінд. kṣurás «ніж для стрижки» (Petersson AfSlPh 34, 381; Ильинский ИОРЯС 20/3, 103), у чому без достатніх підстав сумнівається Фасмер (Фасмер IV 492);
р. шу́тый «безрогий», бр. [шу́та, шу́тка] «вівця», п. szuty «безрогий», ч. [šutý] «тс.», слц. šutý «безрогий; голий, порожній», болг. шут «безрогий, шутий; з відламаним держаком», м. шут «безрогий; без лушпайок (про насіння); (перен.) недоумкуватий», схв. шу̏т «безрогий; голий, безлісний; відлюдний, пустельний; неповноцінний», слн. štúla (‹ *šutula) «обрубок; безрога корова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шу-тя́к
«назва барана»
шу́та
«(свійська) свиня, Sus sorofa domesticus»
(зоол.)
шута-шута
«вигук для підкликання овець»
шута́к
шу́тка
«ягня; котик на вербі; покрита котиками гілка; соснова шишка ВеБ»
шуткі-шуткі
«тс.»
шуто
«не вистачає чогось, напр., рогів, вуха, волосся, прикраси тощо»
(присл.)
шуту́ля
«шута корова (також вівця)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shýtë «безрогий; відрубаний, вирубаний» | албанська |
| shutë «cамиця оленя» | албанська |
| шу́та | білоруська |
| шу́тка «вівця» | білоруська |
| шут «безрогий, шутий; з відламаним держаком» | болгарська |
| ξύω «тру, гладжу» | грецька |
| ξυρόν «бритва» | грецька |
| kṣurás «ніж для стрижки» | давньоіндійська |
| *kseut-/k῀seut- | індоєвропейська |
| *kes-/k῀es- «різати, тяти, рубати» | індоєвропейська |
| *ks-/k῀s- | індоєвропейська |
| шут «безрогий; без лушпайок (про насіння); (перен.) недоумкуватий» | македонська |
| szuty «безрогий» | польська |
| šutъ «безрогий ‹ обрізаний, обтятий» (‹ іє. *kseut-/k῀seut-) | праслов’янська |
| шу́тый «безрогий» | російська |
| ciut | румунська |
| şut | румунська |
| ciut | румунська |
| şut | румунська |
| ciută «лань» | румунська |
| шу̏т «безрогий; голий, безлісний; відлюдний, пустельний; неповноцінний» | сербохорватська |
| šutý «безрогий; голий, порожній» | словацька |
| štúla «обрубок; безрога корова» (‹ *šutula) | словенська |
| *šutula | словенська |
| šutý «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України