ШПІНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
шпін «шпеник (у пряжці) Нед, ВеЗа; плодоніжка ВеЗа; стовбур, пень ВеЛ»
запозичення з румунської мови;
рум. spin «колючка, шпилька, шип, голка», продовжує лат. spīna «шип, колючка, терен, терновий кущ», споріднене з умбр. spinia, spina «стовп», тох. А spinae «гачок, кілок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашпі́нкати
пришпі́нкати
«застібнути пряжку»
розшпінкува́тися
«розстібнутися»
спень
«стовбур, пень»
спінь
«верхній кінець веретена Vincenz; веретено Шух»
шпінь
«шпеник, кінець стрижня, сам стрижень; ніжка листка, плоду; стрижень, шип Па; верхній кінець веретена Vincenz»
шпінька
«гострий кінець веретена»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spīna «шип, колючка, терен, терновий кущ» | латинська |
| spin «колючка, шпилька, шип, голка» | румунська |
| spinae «гачок, кілок» | тохарська А |
| spinia | умбрська |
| spina «стовп» | умбрська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України