ЧУЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чу́че́ло «опудало (набита тирсою, соломою тощо шкура тварини, птаха, що відтворює її вигляд); подоба людини з глини, воску чи з набитого чимось її одягу»
псл. čučеlo / čučеla;
похідне з суфіксом -l- від *čučеti «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись (причаївшися)»;
іє. *keuk- «згинати, скручувати»;
зіставляється з лит. kaũkas «домовик», прус. cawx «чорт» (інший ступінь чергування – іє. *kouk- › псл. *kuk-);
р. чу́чело «опудало», [чу́ча], бр. чу́чала «тс.», болг. чу́чело «опудало (на городі)», чу́чула «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́чало
«опудало»
чу́чельний
чу́чельник
«майстер-виготовлювач опудал»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́чала «тс.» | білоруська |
| чу́чело «опудало (на городі)» | болгарська |
| *keuk- «згинати, скручувати» | індоєвропейська |
| kaũkas «домовик» | литовська |
| čučеlo | праслов’янська |
| cawx «чорт» (інший ступінь чергування -- іє. *kouk- › псл. *kuk-) | прусська |
| чу́чело «опудало» | російська |
| чу́ча | українська |
| чу́чула «тс.» | українська |
| *čučеti «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись (причаївшися)» | ? |
чечу́га «велика промислова риба родини осетрових, стерлядь, Acipenser ruthenus L.» (іхт.)
запозичення з румунської мови;
рум. căciugă «тс.» походить від етимологічно нез’ясованого уг. kecsege «осетер»;
р. [чечу́га] (з укр.), п. czeczuga (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чечу́жина
чечу́жний
чучу́
чучу́га́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czeczuga (з укр.) | польська |
| чечу́га (з укр.) | російська |
| căciugă «тс.» | румунська |
| kecsege «осетер» | угорська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України