ХАРКО — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Ζαχαρίας походить від гебр. Zəḵari̯ā (‹zəḵari̯āhu̯ ), в якому злилися основи zəḵar «пам’ять, згадка» та i̯ahu̯ «Ягве, бог»;

р. Заха́рий, бр. Заха́р, Заха́рый, др. Захария, п. Zachariasz, ч. слц. Zachariáš, болг. Заха́ри(й), м. Захариje, Захар, схв. Захарија, Зȃријa, слн. Caharija, стсл. Захарига;

співвідносне з жіночим іменем Хари́та;

запозичення з грецької мови;

гр. Χαριτων «щедрий, який дарує милості» походить від χάρις (род. в. χάριτος) «принада, краса, чарівність»;

р. болг. Харито́н, бр. Харыто́н;

утворене від власного імені Харко́ Макого́ненко – одіозної особи в народних переказах («був сім літ вовкулакою» – Номис 256; «Харько Макогоненко-Калюбаренко-Демко, що матері око виколов» Номис 256);

імовірно, походить від назви міста Ха́рків;

пор. решети́лка «шапка з решетилівського каракулю» (Решетилівка – місто на Полтавщині);