ФОРТУНАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Фортуна́т (чоловіче ім’я)
запозичення з латинської мови;
латинське ім’я Fortunatus, букв. «щасливий», утворене від fortūna «доля, випадок»;
р. Фортуна́т, бр. Фартуна́т, п. Fortunat;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Фуртуна́тъ
«щасливий»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фартуна́т | білоруська |
| fortūna «доля, випадок» | латинська |
| Fortunatus | латинська |
| Fortunat | польська |
| Фортуна́т | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України