УСТИМКО — ЕТИМОЛОГІЯ
Усти́м (особове ім’я)
через посередництво грецької мови запозичене з латинської;
сгр. ’Jουστι˜νος походить від лат. Justīnus, утвореного від justus «справедливий»;
р. Усти́н, Усти́м, Усти́на, бр. Усці́н, розм. Юсты́н, др. Юстинъ, цсл. Иоустинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ву́стя
Вута́нька
Уста́й
Усти́мко
Усти́монько
Усти́мочко
Усти́н
Усти́на
Усти́нка
Усти́нонька
У́стя
Устя́н
Юсти́м
Юсти́н
Юсти́на
Юсти́нка
Юсти́нонька
Юсти́ночка
Ю́стя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Усці́н | білоруська |
| Юсты́н (розм.) | білоруська |
| Юстинъ | давньоруська |
| Justīnus | латинська |
| justus «справедливий» | латинська |
| Усти́н | російська |
| Усти́м | російська |
| Усти́на | російська |
| 'Jουστι˜νος | середньогрецька |
| Иоустинъ | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України