УДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ву́дка
псл. *ǫda;
первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву перенесли і на рибальський гачок;
виводиться від давнішого *ǫkda‹*onk-da, спорідненого з дінд. aṅkáḥ «гачок», лат. uncus «зігнутий, гачкуватий», двн. angul (нвн. Angel) «вудка», с.-цсл. ѫкотъ «гак»;
частина дослідників (Machek ESJČ 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *аn-, *оn- і корінь *dhē- «ставити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»;
зводиться також до іє. *uendh-/uondh«вити, гнути» (Skok III 535) або до іє. *ang-/ank- «гнути, гак» із заміною *ang- на *and- (›*ond-) (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68–69);
р. у́дочка, ст. уда́, бр. ву́да, др. уда, п. węda, ч. udice, слц. udica, вл. wuda, нл. huda, [wuda], болг. въ́дица, схв. удица, слн. ódica, стсл. ѫда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуди́лище
вуди́ло
ву́дильна
вуди́льник
ву́дити
ву́длиско
ву́длище
ву́дочник
ву́дялник
уда́
у́дално
у́дити
у́диця
у́дка
у́длище
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́да | білоруська |
| въ́дица | болгарська |
| wuda | верхньолужицька |
| angul «вудка» (нвн. Angel) | давньоверхньонімецька |
| aṅkáḥ «гачок» | давньоіндійська |
| уда | давньоруська |
| *uendh-/uondh «вити, гнути» | індоєвропейська |
| *ang-/ank- «гнути, гак» | індоєвропейська |
| uncus «зігнутий, гачкуватий» | латинська |
| huda | нижньолужицька |
| węda | польська |
| *ǫda | праслов’янська |
| у́дочка | російська |
| ѫкотъ «гак» | сербо-церковнослов’янська |
| удица | сербохорватська |
| udica | словацька |
| ódica | словенська |
| ѫда | старослов’янська |
| wuda | українська |
| udice | чеська |
| *ǫkda‹*onk-da | ? |
| *аn- | ? |
| *dhē- «ставити, класти» | ? |
| розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду» | ? |
| *ang- (›*ond-)(Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68--69) | ? |
| уда́ | ? |
уди́дка «будь-яка дрібна риба; верховодка, Alburnus charusini; дрібна риба, що плаває біля дна водойми» (іхт.)
зближення з у́дотка (іхт.) «авдотка» позбавлене підстав;
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з [уда́] «вудка», у́дити «вудити» і первісно означало «риба, яку ловлять вудкою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уді́пка
уді́тка
удо́дка
«верховодка; плітка, Rutilus rutilus L.»
уду́дка
«верховодка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́дотка «авдотка» (іхт.) | українська |
| уда́ «вудка» | українська |
| у́дити «вудити» | українська |
удму́рт «представник угро-фінської народності»
як самоназва народу удму́рт є складним словом, утвореним зі слів удм. уд (назва племені) нез’ясованого походження і мурт «людина; чужий, незнайомий; [чоловік; наречений]», спорідненого з комі морт «людина», ерз. мокш. мирде «людина; чоловік», що виводяться з праформи *mertä, запозиченої з іранських мов, пор. перс. murd (märd) «чоловік», ав. marǝta «людина»;
первісне значення слова «людина з племені уд»;
р. бр. удму́рт, п. Udmurta, ч. слц. Udmurt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| marǝta «людина» | авестійська |
| удму́рт | білоруська |
| мирде «людина; чоловік» | ерзянська |
| морт «людина» | комі-зирянська |
| мирде «людина; чоловік» | мокшанська |
| murd «чоловік» (märd) | перська |
| Udmurta | польська |
| удму́рт | російська |
| Udmurt | словацька |
| уд «людина; чужий, незнайомий; [чоловік; наречений]» (назва племені) | удмуртська |
| мурт «людина; чужий, незнайомий; [чоловік; наречений]» (назва племені) | удмуртська |
| удму́рт | українська |
| Udmurt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України