УГ — ЕТИМОЛОГІЯ

суфікс - ̓̓̓̓уг той, що і в вівсю́г, де він також позначає дику рослину;

во́вчий у ботанічних термінах означає «дикорослий, непридатний», пор. во́вчий біб, во́вчий горо́х, во́вчий пе́рець, во́вчі я́блука, во́вчі я́годи (у деяких термінах во́вчий навіть супроводиться додатковим значенням «небезпечний для здоров’я людини і худоби, отруйний»);

результат стягнення словосполучень во́вче зілля, во́вча трава і под;

р. [волча́] «Ononis spinosa L.», бр. ваўчу́к «Ononis», [ваўчу́г, ваўчу́га] «тс.»;

звуконаслідувальне утворення, що є спробою фонематичного оформлення нечленороздільного стверджувального звучання, яке здебільшого вимовляється із закритим ротом, не розтуляючи губ;

р. угу́ (стверджувальна частка);

неясне;

можливо, утворилося шляхом подвоєння й наступного спрощення вигуку гу;

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни слова вата́га під впливом варта чи похідне утворення від останнього з афективним суфіксом -уга;

похідне утворення від вигуку угу́, який виник унаслідок фонематичного оформлення крику деяких птахів (пор. н. Uhu «пугач», уг. buhu «тс.» тощо, а також українські дієслова подібного звуконаслідувального походження: ка́хкати, тьо́хкати і т. ін.);

можливо, результат контамінації вигуків угу́ та гм або результат спроби фонематичного оформлення звукового комплексу рефлекторного характеру з широкою семантикою, звідки також вигуки гм, угу́;