ТХОРИН — ЕТИМОЛОГІЯ
тхір «Mustela putorius L., [(перен.) боягуз Нед]» (зоол.)
псл. *dъхоrь «тхір», початково «вонючка», суфіксальне похідне від основ dъxъ «дихання, запах», dyxati «дихати»;
назва зумовлена тим, що тхір належить до тварин з поганим запахом;
пор. у семантичному плані р. [бздюх] «тхір», а також фр. putois «тс.» від ст. put «смердючий» (‹ лат. pūtidus «гнилий, смердючий»);
р. хорь «тхір», хорёк, тхорь, ст. дъхорь, бр. тхор «тс.», п. tchórz «тс.; боягуз», ч. tchoř «тхір», ст. dchoř, слц. tchor, вл. tchór, нл. twoŕ, болг. търче, схв. тво̏р, тво̑р, слн. dihúr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тхир
тхоре́вий
тхореня́
тхо́рик
«тс. (зменш.); [ховрах крапчастий, Citellus suslica Güldenst. Дейн]»
тхори́на
«один тхір; м’ясо тхора»
тхори́ти
«боятися, бути боягузом Нед; смердіти подібно тхору»
тхори́ть
«псувати повітря»
тхорі́в
«який належить тхору»
тхоря́ка
«тхір»
тхоря́чий
хір
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тхор «тс.» | білоруська |
| търче | болгарська |
| tchór | верхньолужицька |
| pūtidus | латинська |
| twoŕ | нижньолужицька |
| tchórz «тс.; боягуз» | польська |
| *dъхоrь «тхір» | праслов’янська |
| dъxъ «дихання, запах» | праслов’янська |
| dyxati «дихати» | праслов’янська |
| бздюх «тхір» | російська |
| хорь «тхір» | російська |
| хорёк | російська |
| тхорь | російська |
| дъхорь (ст.) | російська |
| тво̏р | сербохорватська |
| тво̑р | сербохорватська |
| tchor | словацька |
| dihúr «тс.» | словенська |
| putois «тс.» | французька |
| put «смердючий» (‹ лат. pūtidus «гнилий, смердючий»), (ст.) | французька |
| tchoř «тхір» | чеська |
| dchoř (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України