ТУЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́ча «густа темна хмара; велика кількість; [громовиця з дощем, злива з градом Корз; дуже великий дощ, злива Мо; буря з громом або з градом; злива з вихором; вітри, буря зі снігом; градобій О; збільшення води в річці від дощу, який пройшов вище по течії Ме]»
псл. tǫča «грозова, дощова хмара»;
споріднене з лит. tánkus «густий», вірм. t‘аnjr «густий», ав. taxma- «міцний, сильний», ірл. técht «загуслий», дісл. þettr «густий», гот. þeiƕô «грім» (*þeŋhwōn-), свн. dīchte (нвн. dicht) «густий», двн. gidīhan (нвн. gedeihen) «рости, досягати успіхів, процвітати», гот. þeihan «тс.», дінд. tanákti «стягує, примушує загуснути»;
р. ту́ча «хмара», др. туча «хмара, гроза, дощ, велика кількість», п. tęcza «райдуга», вл. tučatka, tučel, нл. tyca, tuca «тс.», схв. ту̏ча «град», слн. tóča «тс.», стсл. тѫча «злива»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зату́читися
«вкритися хмарами»
ту́чейка
«буря, злива»
тучни́й
«великий, але короткочасний, з грозою»
(про дощ)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| taxma- «міцний, сильний» | авестійська |
| tučatka | верхньолужицька |
| tučel | верхньолужицька |
| t'аnjr «густий» | вірменська |
| þeiƕô «грім» (*þeŋhwōn-) | готська |
| þeihan «тс.» | готська |
| *þeŋhwōn- | готська |
| gidīhan «рости, досягати успіхів, процвітати» (нвн. gedeihen) | давньоверхньонімецька |
| tanákti «стягує, примушує загуснути» | давньоіндійська |
| þettr «густий» | давньоісландська |
| туча «хмара, гроза, дощ, велика кількість» | давньоруська |
| técht «загуслий» | ірландська |
| tánkus «густий» | литовська |
| tyca «тс.» | нижньолужицька |
| tuca «тс.» | нижньолужицька |
| dicht | нововерхньонімецька |
| gedeihen | нововерхньонімецька |
| tęcza «райдуга» | польська |
| tǫča «грозова, дощова хмара» | праслов’янська |
| ту́ча «хмара» | російська |
| ту̏ча «град» | сербохорватська |
| tóča «тс.» | словенська |
| тѫча «злива» | старослов’янська |
| dīchte «густий» (нвн. dicht) | ? |
ту́ча «товкачка»
результат семантичної видозміни слова туча «хмара; велика кількість»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| туча «хмара; велика кількість» | українська |
дикува́ти «примазувати очеретяний гребінь на хаті глиною»
запозичення з польської мови;
п. заст. dyktować «затирати щілини», dychtować«тс.», dyk «щільно, міцно», dykt, dycht «тс.», dyktowny «щільний», dychtowny «тс.» походять від нвн. dichten «робити щільним; замазувати», утвореного від dicht «щільний, густий, непроникний», спорідненого з ірл. técht «густий, щільний», лит. tankùs «тс.», псл. tǫča, укр. ту́ча;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дико́вка
«покриття хати очеретом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| técht «густий, щільний» | ірландська |
| tankùs «тс.» | литовська |
| dichten «робити щільним; замазувати» | нововерхньонімецька |
| dyktować «затирати щілини» | польська |
| tǫča | праслов’янська |
| ту́ча | українська |
| dyktować «затирати щілини» | ? |
| dychtować «тс.» | ? |
| dyk «щільно, міцно» | ? |
| dykt | ? |
| dycht «тс.» | ? |
| dyktowny «щільний» | ? |
| dychtowny «тс.» | ? |
| dicht «щільний, густий, непроникний» | ? |
тучу (вигук, яким відганяють свиней)
результат злиття і фонетичної видозміни вигуку [чу] «тс.» з неясним компонентом ту-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тужу́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу «тс.» | українська |
| ту- компонент | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України