ТРУШКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
труси́ти «трясти, розсівати; робити обшук; [кришити Нед]»
псл. trǫsiti, форма каузатива до псл. tręsti «трясти»;
менш переконливе виведення (Schuster-Šewc 1539–1540) від псл. *trǫs(k)-, *trus(k)- ‹ іє. *treu(n)s(k)- «розтирати, розсівати, розсипати, подрібнювати», звідки виводиться також псл. trǫx-, trux-, укр. труха́, тру́хлий;
р. труси́ть «трясти, сипати; бігти риссю», труси́ться «трястися, боятися», бр. трусі́ць «трясти; шукати», трусі́цца «сипатися; тремтіти», др. трусити «обтрушувати», ч. trousiti «сипати», trus «послід», слц. trúsit’ «сипати», trus «послід», вл. trusyć «посипати, розсипати, розсівати», нл. tšusyś «трясти», болг. тръс «рись», схв. тру̑с «землетрус», слн. trosíti «розсипати», стсл. трѫсъ «землетрус»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витру́шувати
на́трус
«зерно, змішане з соломою після молотьби»
на́труска
«тс.; посудина, з якої насипали порох на поличку стародавньої рушниці, ріг-порохівниця»
на́тру́ска
«натрушування; догана, прочухан»
на́трусом
«(про міряння сипких тіл) не ущільнюючи зверху, задовольняючись тим, скільки ввійде при насипанні»
обтру́шувати
одтруси́ти
«відсипати»
отру́шувати
перетру́с
«перетрушування»
перетру́ска
пі́трухе
«риссю»
по́трус
«струс»
потру́сини
«зібрання близьких гостей на другий день після бенкету»
притру́шувати
протру́шувати
розтру́с
«огляд»
ро́зтруска
розтрусни́й
розтру́шувати
розтру́шувач
струс
«поштовх; переполох; [суєта, сум’яття; струшування плодів з дерева і самі струшувані плоди]»
струсани́на
«тс.»
трус
«трясіння; сум’яття; обшук»
труса́
«сум’яття, тривога»
трусани́на
трусени́ця
«обшук»
труси́льник
тру́сини
«рештки»
труси́нка
«крихта»
труси́тися
трусі́й
«той, хто трясе Нед; той, хто робить обшук Г, Нед»
тру́ска
«обшук»
трусни́й
«який стосується трусіння»
трусни́ця
«лихоманка»
трусну́ти
трусня́
«трусіння, трясіння»
трусону́ти
трусце́м
труськи́й
тру́сько
трусько́м
«дрібною риссю»
трусюва́ти
«трусити»
трухну́ти
«труснути»
трушка́
тру́шки
тру́шко́м
«тс.»
утру́ска
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трусі́ць «трясти; шукати» | білоруська |
| трусі́цца «сипатися; тремтіти» | білоруська |
| тръс «рись» | болгарська |
| trusyć «посипати, розсипати, розсівати» | верхньолужицька |
| трусити «обтрушувати» | давньоруська |
| *treu(n)s(k)- «розтирати, розсівати, розсипати, подрібнювати» | індоєвропейська |
| tšusyś «трясти» | нижньолужицька |
| trǫsiti | праслов’янська |
| tręsti «трясти» | праслов’янська |
| *trǫs(k)- | праслов’янська |
| *trus(k)- | праслов’янська |
| trǫx- | праслов’янська |
| trux- | праслов’янська |
| труси́ть «трясти, сипати; бігти риссю» | російська |
| труси́ться «трястися, боятися» | російська |
| тру̑с «землетрус» | сербохорватська |
| trúsit' «сипати»«послід» | словацька |
| trus «сипати»«послід» | словацька |
| trosíti «розсипати» | словенська |
| трѫсъ «землетрус» | старослов’янська |
| труха́ | українська |
| тру́хлий | українська |
| trousiti «сипати»«послід» | чеська |
| trus «сипати»«послід» | чеська |
трю́хати «бігти або їхати риссю»
очевидно, афективне утворення, що виникло в східнослов’янський період у зв’язку з дієсловом trusiti (‹ псл. trǫsiti) на ґрунті його семантичного компонента «трясти» (пор. укр. трусько́м «риссю», р. трусца́ «рись»);
р. трю́хать «трястися», трюх-трюх (вигук, який передає їзду риссю), бр. тру́хаць «бігти, їхати риссю», [тру́хам] «риссю», [трухо́м, трушка́, трушко́м] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́трюхати
«відійти, прийти до пам’яті»
навтрю́хи́
«бігом»
трохи́-трохи́
трух
«рись, кінський біг»
трух-трух
«тс.»
тру́ха́ти
трухи́-трухи́
«тс.»
трухи́кати
трухичити
«тс.»
трухце́м
«труськом»
тру́шки
«тс.»
трушко́м
«риссю»
трюх-трюх
«тс.; [вигук для вираження бігу коня риссю]»
трюха́
«кінська мала рись»
трюхачка́
«нешвидко, дрібним кроком (бігти)»
трю́хи́
«тс.»
трюхи́-трюхи́
трюхи́к
(присудкове слово)
трюхи́кати
трюхо́м
«риссю»
трюшко́м
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тру́хаць «бігти, їхати риссю» | білоруська |
| тру́хам «риссю» | білоруська |
| трухо́м | білоруська |
| трушка́ | білоруська |
| трушко́м «тс.» | білоруська |
| trǫsiti | праслов’янська |
| трусца́ | російська |
| трю́хать «трястися» | російська |
| трюх-трюх (вигук, який передає їзду риссю) | російська |
| трусько́м | українська |
| trusiti «трясти» (пор. укр. трусько́м «риссю», р. трусца́ «рись») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України