ТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тор «колія»
псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;
зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;
р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вто́ри
«пази на краю бочки, в які вставляють дно»
зато́р
зато́рич
«прилад для вирізування уторів»
тора́
«клепка»
тори́ти
«прокладати (шлях)»
то́рник
(бондарський інструмент)
торня́к
«тс.»
торо́ваний
торува́ти
«тс.»
уті́рник
уто́ри
«тс.»
уто́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тор «колія» | білоруська |
| тор «добриво, гній» | болгарська |
| τορός «пронизливий, різкий; стрімкий» | грецька |
| tāráḥ «пронизливий» | давньоіндійська |
| tā́raḥ «тс.» | давньоіндійська |
| nuotars «лука, поросла кущами» | латиська |
| tor «тс.» | польська |
| torъ «тертя; [торований шлях]» | праслов’янська |
| *terti «терти» | праслов’янська |
| тор «вторована дорога» | російська |
| то̏р «слід; огорожа» | сербо-церковнослов’янська |
| то̑р «загін для худоби» | сербохорватська |
| tòr «тертя» | словенська |
| tor «вторована дорога» | чеська |
ора́тор
лат. ōrātor «промовець» є похідним від ōro «говорю, благаю, молюсь», можливо, спорідненого з дінд. ā́ryanti «хвалять», гр. гомер. ἀρή атт. ἀρα «молитва», вірм. uranam «я заперечую», псл. oriti «лунати», укр. [ора́ти] «кричати»;
запозичення з латинської мови;
р. болг. м. ора́тор, п. ч. orator, слц. слн. orátor, схв. о̀ра̄тор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оратор
(1642)
ора́торство
ора́торствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἀρα «молитва» | аттічний |
| ора́тор | болгарська |
| uranam «я заперечую» | вірменська |
| ἀρή | гомерівське |
| ἀρή | грецька |
| ā́ryanti «хвалять» | давньоіндійська |
| ōrātor «промовець» | латинська |
| ора́тор | македонська |
| orator | польська |
| oriti «лунати» | праслов’янська |
| ора́тор | російська |
| тор | сербохорватська |
| orátor | словацька |
| orátor | словенська |
| ора́ти «кричати» | українська |
| orator | чеська |
| ōro «говорю, благаю, молюсь» | ? |
то́рок «невеличкий пліт»
похідне утворення від тор «колія», р. [тор] «вторована дорога» з пізнішою видозміною значення;
р. [то́рок] «тс.», бр. [таро́к] «кладка через річку з колод»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таро́к «кладка через річку з колод» | білоруська |
| тор «вторована дорога» | російська |
| то́рок «тс.» | російська |
| тор «колія» | українська |
То́ра «П’ятикнижжя Мойсея (перша частина Біблії); пергаментний сувій з цим текстом»
гебр. Tōrā́h «вчення, закон» є похідним від дієслова hōrā́h «він показав, навчив»;
слово гебрайського походження;
р. бр. То́ра, п. Tora, ч. tóra, thora, слц. слн. tóra, болг. тора́, схв. тора;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| То́ра | білоруська |
| тора́ | болгарська |
| Tōrā́<SUP>h</SUP> «вчення, закон» | гебрайська |
| hōrā́<SUP>h</SUP> «він показав, навчив» | гебрайська |
| Tora | польська |
| То́ра | російська |
| тора | сербохорватська |
| tóra | словацька |
| tóra | словенська |
| tóra | чеська |
| thora | чеська |
то́рі «англійська консервативна партія; член цієї партії»
запозичення з англійської мови;
англ. tory пов’язане з ірл. tōraidhe «переслідувач; розбійник», що походить від середньоірл. tōir «переслідування, погоня» (в XVII ст. слово tory позначало позбавленого землі ірландця, який жив з розбою);
р. болг. то́ри, бр. то́ры, п. torys «член партії торі», ч. слц. вл. tory, схв. тори, слн. tóri, tóry;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тори́зм
«ідеологія та політика торі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tory | англійська |
| то́ры | білоруська |
| то́ри | болгарська |
| tory | верхньолужицька |
| tōraidhe «переслідувач; розбійник» | ірландська |
| torys «член партії торі» | польська |
| то́ри | російська |
| тори | сербохорватська |
| tory | словацька |
| tóri | словенська |
| tóry | словенська |
| tory | чеська |
| tōir «переслідування, погоня» (в XVII ст. слово tory позначало позбавленого землі ірландця, який жив з розбою) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України