ТИФ — ЕТИМОЛОГІЯ
тиф
запозичення з новолатинської мови (медичної латині);
нлат. typhus «тиф» походить від гр. τυ̃φος «дим, чад; заціпеніння, потьмарення свідомості», пов’язаного з τύφω «димити», τυφλός «сліпий», τῡφω̃ν «вихор, ураган, смерч» неясного походження;
р. болг. тиф, бр. тыф, ты́фус, п. вл. tyfus, ч. tyf, слц. týfus, м. тифус, схв. ти̏фус, слн. tífus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тифо́зний
ти́фус
«тиф»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тыф | білоруська |
| ты́фус | білоруська |
| тиф | болгарська |
| tyfus | верхньолужицька |
| τυ̃φος «дим, чад; заціпеніння, потьмарення свідомості» | грецька |
| τύφω «димити» | грецька |
| τυφλός «сліпий» | грецька |
| τῡφω̃ν «вихор, ураган, смерч» | грецька |
| тифус | македонська |
| typhus «тиф» | новолатинська |
| tyfus | польська |
| тиф | російська |
| ти̏фус | сербохорватська |
| týfus | словацька |
| tífus | словенська |
| tyf | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України