ТЕРЕХ — ЕТИМОЛОГІЯ
Тере́нтій (чоловіче ім’я)
через посередництво грецької мови (гр. Τερέντιος) запозичено з латинської;
лат. Terentius загальноприйнятої етимології не має;
виводиться від лат. terens (род. в. terentis) «який тре», дієприкм. від terо, -ere «терти» (Вл. імена 89; Петровский 207; Спр. личн. имен 461);
зіставляється також з дінд. tarád- «переможець» (Walde–Hofm. II 670);
р. Тере́нтий, бр. Цярэ́нцій, п. Terеncjusz, ч. Terentius, слц. Terenc, болг. Тере́нти, м. Терентиjе, схв. Терентиjе, Теренциjе, слн. Terencij, стсл. Тєрєнтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Тере́нтій
«глубокоумен(ъ)»
(1627)
Тере́нь
Те́рех
Терешко
(1392)
Тере́шко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Цярэ́нцій | білоруська |
| Тере́нти | болгарська |
| Τερέντιος | грецька |
| tarád- «переможець» | давньоіндійська |
| Terentius | латинська |
| terens «який тре» (род. в. terentis) | латинська |
| terо | латинська |
| terere «терти» | латинська |
| Терентиjе | македонська |
| Terеncjusz | польська |
| Тере́нтий | російська |
| Терентиjе | сербохорватська |
| Теренциjе | сербохорватська |
| Terenc | словацька |
| Terencij | словенська |
| Тєрєнтии | старослов’янська |
| Terentius | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України