СТУСІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стус «ледача людина; ледар»
неясне;
стіс «стопа; зв’язка; штабель; [купа; вогнище Нед]»
запозичення з польської мови;
п. stos «купа, стіс; вогнище», як і sztos «удар; (ст.) купа дров», походить від нвн. Stoβ «стіс; удар, поштовх», пов’язаного з stoβen «штовхати», спорідненим з двн. stōӡan, днн. stōtan, гот. stautan, дінд. tudáti «штовхає», лат. tudes «молот», tundere «штовхати»;
бр. стос «стіс», стус «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стос
«тс.»
сто́са
«стіг снопів у полі»
стюс
«штабель»
сцюс
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стос «стіс» | білоруська |
| стус «тс.» | білоруська |
| stautan | готська |
| stōӡan | давньоверхньонімецька |
| tudáti «штовхає» | давньоіндійська |
| stōtan | давньонижньонімецька |
| tudes «молот» | латинська |
| tundere «штовхати» | латинська |
| Stoβ «стіс; удар, поштовх» | нововерхньонімецька |
| stoβen «штовхати» | нововерхньонімецька |
| stos «купа, стіс; вогнище» | польська |
| sztos «удар; (ст.) купа дров» | польська |
ту́за́ти «штовхати, бити»
не зовсім ясне;
можливо, похідне від туз (пор. [тузи́ти] «бити козирем, ходити з козиря»);
зіставляється також з лит. tūzgénti «стукати», tūzgėˊti «глухо хлопати», дінд. tṓhati «б’є», tuñjati «тс.», нвн. Stock «палка»;
р. тузи́ть «бити кулаками», бр. ту́заць «смикати, термосити, шарпати», п. tuzać «бити, шарпати», tuzować «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стус
«штовхан»
стуса́к
«тс.»
стуса́н
стусани́на
сту́сати
сту́сень
сту́сну́ти
стусо́ну́ти
стусува́ти
тасину́ти
«стусонути»
туз
«удар, поштовх»
ту́затися
«битися, штовхатися; [возитися, боротися, сперечатися]»
тузи́ло
«охочий до бійки»
тузи́ти
«тс.»
тузи́тися
«сперечатися, сваритися; лізти в бійку»
тузува́ти
«термосити»
туса́н
«стусан»
туса́ти
«штовхати, товкти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́заць «смикати, термосити, шарпати» | білоруська |
| tṓhati «б’є» | давньоіндійська |
| tuñjati «тс.» | давньоіндійська |
| tūzgénti «стукати» | литовська |
| tūzgėˊti «глухо хлопати» | литовська |
| Stock «палка» | нововерхньонімецька |
| tuzać «бити, шарпати»«тс.» | польська |
| tuzować «бити, шарпати»«тс.» | польська |
| тузи́ть «бити кулаками» | російська |
| туз (пор. [тузи́ти] «бити козирем, ходити з козиря») | українська |
| тузи́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України