СТИР — ЕТИМОЛОГІЯ
стерня́
псл. *stьr̥nь «стерня; солома; [колючка]», очевидно, пов’язане з *tьr̥nъ «терен» і, далі, з гр. στερεός «твердий», свн. stārr «тс., жорсткий»;
зіставляється також (Petersson KZ 47, 252) з лат. stirps «стовбур, стебло»;
р. стерня́, [стернь], п. ścierń, ściernie, ч. strní, strniště, [strno], слц. strnisko, [scernisko, scireň, śćirňa], вл. šćerń, šćernišćo, šćernje, нл. sćernje, šćernišćo, болг. стърни́ще, схв. стр̑н «злаки», стр̀нūште «стерня», слн. stŕn, strniščе «тс.», цсл. стрънь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постерне́вий
«стерньовий»
стер
«стерня»
сте́рен
сте́рень
сте́рінь
«тс.»
стерна́вка
«печериця, Agaricus arvensіs Schaeff.»
(бот.)
стерни́к
«стерня»
стерни́на
«залишок зрізаної стеблини; [стернище]»
стерни́сько
стерни́ця
«печериця»
(бот.)
стерни́ще
стерні́вка
«печеричка, шампіньйон, Agaricus campestris L.»
(бот.)
стерно́
«стерня Л; стовбур Нед»
стернь
«стерня»
стерню́к
«товста стернина»
стерню́х
«печериця»
стернявки́
«гриби, що ростуть по стерні»
стерня́ка
«стерня»
стерня́нка
«колючка із соломи, із стерні Ме; стерня Нед; (бот.) підсадівка, Agaricus edulis Pers. Нед; кормова ріпа, Brassica rapa communis Нед»
стерня́стий
стир
«стерня»
стирня́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стърни́ще | болгарська |
| šćerń | верхньолужицька |
| šćernišćo | верхньолужицька |
| šćernje | верхньолужицька |
| στερεός «твердий» | грецька |
| stirps «стовбур, стебло» | латинська |
| sćernje | нижньолужицька |
| šćernišćo | нижньолужицька |
| ścierń | польська |
| ściernie | польська |
| *st<SUP>ь</SUP>r̥nь «стерня; солома; [колючка]» | праслов’янська |
| *t<SUP>ь</SUP>r̥nъ «терен» | праслов’янська |
| стерня́ | російська |
| стернь | російська |
| стр̑н «злаки» | сербохорватська |
| стр̀нūште «стерня» | сербохорватська |
| stārr «тс., жорсткий» | середньоверхньнімецька |
| strnisko | словацька |
| scernisko | словацька |
| scireň | словацька |
| śćirňa | словацька |
| stŕn «тс.» | словенська |
| strniščе «тс.» | словенська |
| стрънь | церковнослов’янська |
| strní | чеська |
| strniště | чеська |
| strno | чеська |
те́рти
псл. *terti «терти», споріднене з лит. trìnti «тс.», tìrti «досліджувати, вивчати», лтс. trĩt «гострити; терти», вірм. t‘rem «мішу тісто», лат. tero, -ere «терти», terebra «свердло», гр. τείρω «мучу»;
іє. *ter- «терти»;
р. тере́ть, бр. це́рці, п. trzeć, ч. třít, ст. třieti, слц. triet’, вл. trěć, нл. trěś, полаб. tarĕ «тре», болг. три́я, м. трие, схв. тр̏тр̏ти, слн. tréti, стсл. трѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витера́ча
«те, чим зерно подається в жорно»
витира́лка
«рогожа, плетениця для витирання ніг, постілка»
вити́ранка
«терниця»
витира́ти
вити́рач
«паличка в отворі верхнього жорна, яка зчищає муку, що пристала до стінок отвору»
витира́чка
«ганчірка для витирання; бік сірникової коробки»
ви́тирка
«ганчірка»
відтертя́
відтира́ти
дотира́ти
зате́рка
«невимішані грудки в тісті»
зате́ртий
зати́р
«брага»
затира́льний
затира́льник
затира́ти
затира́ха
«соломаха»
затира́ч
(інструмент бондаря)
затира́чка
«фуганок»
за́тирка
«розріджена борошняна юшка, суп зі збитих яєць»
заті́р
за́тірка
зато́р
затьо́р
«затор криги»
затьо́рач
«тс.»
навте́рач
«рушник»
навтирач
«тс.»
на́терть
«подрібнена від тертя солома»
натира́ти
нати́ра́ч
«той, хто натирає»
натира́чка
«дерев’яний брусок для пригладжування каблука»
обте́рлений
«потертий»
обтира́льний
обтира́льник
обтира́ти
обти́рка
обти́рник
оте́рок
«околот»
отира́ник
«рушник»
патеру́ха
«потеруха»
перетертя́
перетира́ти
перетрі́нє
«війна (власне, тертя)»
підтира́ти
підти́рка
потере́ти
«поламати, потрощити, потовкти»
потертє́
«тертя»
поте́ртий
«зламаний»
по́терть
потеру́ха
потира́ти
поти́рач
потира́чка
«терлиця»
по́тріть
«усе, що стерлося або поламалося»
по́трюх
«потерть»
прите́ртий
притира́льний
притира́ти
притира́тися
прити́рачка
(приладдя шевця)
прити́рка
при́тирок
(приладдя шевця)
при́тір
«нарив, гноїння»
про́тори
«збитки від процесу»
розтера́ч
«розтирач»
розтере́ти
«розтерти»
розте́рливий
«який може розтиратися, перетворюватися в порошок»
розте́ртий
розтира́льний
розтира́льник
розтира́ти
розти́ра́ч
розтира́чка
«тертушка, терпуг»
розти́рка
«розтирання; знаряддя для розтирання; [розлад, сварка, ворожнеча; втрата Нед]»
ро́зтірка
«сварка, незгода, капость, розтрата, погибель»
сте́ранка
«затірка»
стир
«ганчірка»
(сти́рок)] НЗ УжДУ 16/2
сти́ранка
«тс.»
сти́ранка
«тісто»
стира́ти
стира́ч
«той, хто стирає Нед; гумка Л»
сти́рка
«ганчірка; [гумка Л]»
те́ниця
«бительня»
те́рка
те́рли́ця
терло
«тертушка»
те́рниця
терпу́га
«тирса»
терти́ня
«тирса, терта картопля»
те́ртися
те́ртиця
«різана дошка або рейка»
те́ртичник
«пильщик дощок»
(терти́шник)]
те́ртка
терту́ха
«напій з суниць, розтертих із цукром і змішаних з горілкою СУМ; рідка їжа з тертої картоплі ЛексПол»
терту́шка
тертьови́й
тертя́
терча́ний
«з тертої картоплі»
терча́ник
«корж з тертої картоплі»
терчани́на
«терта картопля на корж»
те́ршить
«костриця»
тре́ник
«млинець з тертої картоплі»
третя́чка
«терниця»
трець
«той, хто тре»
триття́
«тертя, розтирання»
тритя́чка
«терниця»
три́хи
«тертя; метушня, клопіт»
трича́чка
«тс.»
трійня́
«час чесання конопель»
трі́ля
«жінка, яка чеше»
тріча́чка
«терниця»
уте́ранка
«рушник»
утиралник
«рушник, ганчірка»
ути́рало
«тс.»
(втирало)] тж
утираник
«рушник»
утира́ти
ути́ра́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́рці | білоруська |
| три́я | болгарська |
| trěć | верхньолужицька |
| t'rem «мішу тісто» | вірменська |
| τείρω «мучу» | грецька |
| *ter- «терти» | індоєвропейська |
| tero | латинська |
| terere «терти» | латинська |
| terebra «свердло» | латинська |
| trĩt «гострити; терти» | латиська |
| trìnti «тс.» | литовська |
| tìrti «досліджувати, вивчати» | литовська |
| трие | македонська |
| trěś | нижньолужицька |
| tarĕ «тре» | полабська |
| trzeć | польська |
| *terti «терти» | праслов’янська |
| тере́ть | російська |
| тр̏ти | сербохорватська |
| triet' | словацька |
| tréti | словенська |
| трѣти | старослов’янська |
| třít | чеська |
| třieti (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України