СТЕФА — ЕТИМОЛОГІЯ

Степа́н (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Στέφανος походить від іменника στέφανος «вінок», пов’язаного з στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую», спорідненим з дінд. stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає», лит. stam̃bas «стебло», лтс. stabs «стовп, колона», двн. stab «палка»;
р. Степа́н, Стефа́н, Степани́да, Стефани́да, Стефа́ния, бр. Сцяпа́н, Сцепані́да, др. Стефанъ, Степанъ, п. Stefan, Szczepan, Stefania, ч. Štěpán, Štěpánka, слц. Štefan, Štefánia, болг. Сте́фан, Сте́пан, Стефа́на, Степа́на, Стефани́я, м. Стефан, Степан, Стефана, Степанка, схв. Стефан, Стjе̏пан, Стефаниjа, Стjепанка, слн. Štefan, Štefa, стсл. Стефанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Сте́на
Сте́па
Степани́да (жіноче ім’я)
Степа́нія
Степанъ (1370)
Сте́ся
Сте́фа
Стефан «діадима, корона, вѣнець» (1627)
Стефа́н
Стефани́да
Стефа́нія
Стефанъ (1393)
Сте́фко
Стефу́ня
Сте́фцьо
Сте́ха
Стецко
Стець
Стецько (1404)
Стецько́
Сте́ша
Стьцко (1366)
Ште́фа́н
Штефа́нка
Штефа́ня
Ште́фна
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Сцяпа́н білоруська
Сцепані́да білоруська
Сте́фан болгарська
Сте́пан болгарська
Стефа́на болгарська
Степа́на болгарська
Стефани́я болгарська
Στέφανος «вінок» грецька
στέφω «оточую, окутую, обгортаю, обмотую» грецька
στέφανοm̃ грецька
stab «палка» давньоверхньонімецька
stabhnā́ti «укріплює, затримує, підпирає» давньоіндійська
Стефанъ давньоруська
Степанъ давньоруська
stabs «стовп, колона» латиська
stam̃bas «стебло» литовська
Стефан македонська
Степан македонська
Стефана македонська
Степанка македонська
Stefan польська
Szczepan польська
Stefania польська
Степа́н російська
Стефа́н російська
Степани́да російська
Стефани́да російська
Стефа́ния російська
Стефан сербохорватська
Стефаниjа сербохорватська
Стjепанка сербохорватська
Стjе̏пан сербохорватська
Štefan словацька
Štefánia словацька
Štefan словенська
Štefa словенська
Стефанъ старослов’янська
Štěpán чеська
Štěpánka чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України