СТАТОЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ста́ток «достаток; майно, власність; [худоба; витрати, потреби, заможність, спроможність О; посуд, судно, місцеперебування, порядок, благоустрій Пі]»
псл. [statъkъ] «майно», пов’язане з stati «стати, вистачити»;
менш переконливе виведення (Machek ESJČ 575) від псл. stati «виникнути» (первісно у значенні «худоба»);
р. [ста́ток] «достаток», бр. ста́так «стадо», др. статъкъ «майно, спадщина», п. statki «майно», ч. statek «тс.», слц. statok «тс.; худоба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ста́тки
«доходи; добро, майно»
(мн.)
ста́ткови́й
«заможний О; належний до якогось посуду; який знаходиться у посудині Пі»
статкови́тий
«статечний; хазяйновитий»
ста́тком
«доволі, досить, багато»
статкува́ти
«добре хазяйнувати, старанно працювати; поводити себе добре, розсудливо»
ста́тний
«статечний; заможний Г, Нед»
статні́ти
«тс.»
стато́чний
«статечний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ста́так «стадо» | білоруська |
| статъкъ «майно, спадщина» | давньоруська |
| statki «майно» | польська |
| statъkъ «майно» | праслов’янська |
| stati «стати, вистачити» | праслов’янська |
| stati «виникнути» (первісно у значенні «худоба») | праслов’янська |
| ста́ток «достаток» | російська |
| statok «тс.; худоба» | словацька |
| statek «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України