СОЛТАН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької мови;

тур. sultan (sültān) «султан, монарх, володар», як і крим.-тат. soltan «султан», аз. султан, тат. солтан «тс.», зводиться до ар. sulṭā́n «султан (титул монарха); володар», спорідненого з арам. šulṭānā «влада; який має владу», šĕlēṭ «мав владу», гебр. šāláṭ «він керував, був господарем», ак. šalāṭu «мав владу», šalṭu, šіtluṭu «могутній, сильний»;

деякі слов’янські форми з початковим са-, очевидно, через давньоруську мову (др. салтанъ ‹ *soltanъ «титул сельджуцьких монархів – султан») запозичені з візантійсько-грецької (пор. віз.-гр. Σολδανός «Солдан (султан) – Муфарит ібн Салім, емір Барі (861–871 рр.)», σολδάνος «султан», σολτάν σουλτάνος «тс.», що походять від ар. sulṭā́n «султан; володар»);

р. бр. болг. султа́н, др. сал(ъ)танъ (титул можновладного государя в Азії), п. вл. sułtan «султан», схв. су̀лтан, слн. súltan «тс.»;