СМЕРДЯЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

смерді́ти

псл. *smьr̥děti «смердіти», *smordъ «смо-рід»;
споріднене з лит. smirdėˊti «смердіти», лтс. smir̂dêt «тс.», лат. merda «кал, нечистоти», гр. σμορδου̃ν «перебувати у співжитті», σμόρδωνες «вонючки», можливо, також дангл. smeortan «боліти», двн. smerza, нвн. schmerzen «тс.»;
р. смерде́ть, бр. смярдзе́ць, др. смьрдѣти, п. śmierdzieć, ч. smrdět, слц. smrdet’, вл. smjerdźeć, нл. smjer-źeś, полаб. smardĕ (3 ос. одн.), болг. смрдя́, м. смрди, схв. смр̀дети, смр́дети, слн. smrdéti, стсл. смръдѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

присме́рджувати «трохи смердіти»
смерд «Blaps Fabr.» (ент.)
смердо́та «сморід»
смердю́к «вонючка»
смердю́х «тс.»
смердю́чий
смердя́чий
смо́рі́д
смо́рідний
смо́род «сморід»
смородли́вий «смердючий»
смо́родь
сму́род «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
смярдзе́ць білоруська
смрдя́ болгарська
smjerdźeć верхньолужицька
σμορδου̃ν «перебувати у співжитті» грецька
σμόρδωνες «вонючки» грецька
smeortan «боліти» давньоанглійська
smerza давньоверхньонімецька
смьрдѣти давньоруська
merda «кал, нечистоти» латинська
smir̂dêt «тс.» латиська
smirdėˊti «смердіти» литовська
смрди македонська
smjerźeś нижньолужицька
schmerzen «тс.» нововерхньонімецька
smardĕ (3 ос. одн.) полабська
śmierdzieć польська
*sm<SUP>ь</SUP>r̥děti «смердіти» праслов’янська
*smordъ «смо-рід» праслов’янська
смерде́ть російська
смр̀дети сербохорватська
смр́дети сербохорватська
smrdet' словацька
smrdéti словенська
смръдѣти старослов’янська
smrdět чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України