СИМЕОН — ЕТИМОЛОГІЯ
Семе́н
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Συμεών походить від гебр. Šim‘ṓn, пов’язаного з šāma‘ «слухати»;
р. Семён, ст. Симео́н, бр. Сямён, др. Симеонъ, Семеонъ, Семенъ, ч. слц. Simeon, болг. Симео́н, схв. Симèон, стсл. Сvмéwнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сνмеон
«слухаючий, або вислухане»
(1627)
Сема́нь
Се́мко
Се́ник
Сень
Сенько́
Се́ньо
Се́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сямён | білоруська |
| Симео́н | болгарська |
| Šim'ṓn | гебрайська |
| šāma' «слухати» | гебрайська |
| Συμεών | грецька |
| Симеонъ | давньоруська |
| Семеонъ | давньоруська |
| Семенъ | давньоруська |
| Семён | російська |
| Симео́н | російська |
| Симèон | сербохорватська |
| Simeon | словацька |
| Сvмéwнъ | старослов’янська |
| Simeon | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України