СВАХА — ЕТИМОЛОГІЯ
сват
псл. svatъ;
виводиться зі *svojat-, похідного від займенникової основи svo-, sve-;
зіставляється з лит. svẽčias, svẽtis «гість» (первісно «чужинець, сам по собі»), лтс. svešs «чужий; гість», гр. (Ƒ)έτης «родич, друг», ἕταρος «товариш, супутник»;
зближення з ав. χvaētu- «належний до сім’ї» (Machek ESJČ 594) сумнівне з точки зору фонетики;
р. бр. болг. м. сват, др. сватъ, п. вл. нл. swat, ч. заст. слц. svat, схв. сва̀т, слн. svàt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсва́тання
при́сваха
сва́ненька
«свашка»
сва́ненько
«сваток»
сва́нечка
сва́нечко
сва́нька
сваню́тка
сва́ня
сва́тальний
сва́тальник
сва́танець
«сват»
сва́танки́
«сватання»
сва́тання
сва́танок
«тс.»
сва́тати
свата́тися
«родичатися»
сва́татися
сва́та́ч
сва́тиця
«сваха»
сватко́
сва́тник
«звідник»
сватни́цтво
«звідництво»
сва́тній
«сватів»
свато́к
сва́ття
«свати»
свату́ньо
сва́ха
сваха́тися
сва́чини
«сватання»
сва́шини
«пригощання свах»
сва́шити
«свашкувати»
свашкува́ти
сва́шчити
«тс.»
сваща́к
«дружко (?), сват Нед»
сва́щини
«частування весільних гостей у свахи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| χvaētu- «належний до сім’ї» | авестійська |
| сват | білоруська |
| сват | болгарська |
| swat | верхньолужицька |
| ἕταρος «товариш, супутник» | грецька |
| (Ƒ)έτης | грецька |
| сватъ | давньоруська |
| svešs «чужий; гість» | латиська |
| svẽčias | литовська |
| svẽtis «гість» (первісно «чужинець, сам по собі») | литовська |
| сват | македонська |
| swat | нижньолужицька |
| swat | польська |
| svatъ | праслов’янська |
| *svojat- | праслов’янська |
| svo- | праслов’янська |
| sve- | праслов’янська |
| сват | російська |
| сва̀т | сербохорватська |
| svat | словацька |
| svàt | словенська |
| svat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України