СВАРОГ — ЕТИМОЛОГІЯ
Сва́ро́г «слов’янський язичницький бог, покровитель ковальства та інших ремесел»
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого пов’язується з псл. svara «свара, незгода, війна» (Jagić AfSlPh 1, 412–413; 4, 426; Brückner AfSlPh 40, 10–11; KZ 46, 236–237; Jakobson IJSLP 1/2, 269);
зіставляється також з дінд. svàrgaḥ «небо», дангл. sweorc «темнота, хмара, туман» (Uhlenbeck 355; PBrB 22, 199–200; Fortunatov BB 3, 69), з дінд. s(ú)var «сонце», ав. hvarǝ, лат. sōl, псл. *sъl̥nьce «тс.» (Преобр. II 255);
р. Сва́ро́г, др. Сварогъ, Сварожичь, Сварожь «Сварогів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сваро́жич
«син Сварога, бог вогню»
Со́варог
«батько всіх богів, бог законів і часу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hvarǝ | авестійська |
| sweorc «темнота, хмара, туман» | давньоанглійська |
| svárgaḥ «небо» | давньоіндійська |
| s(ú)var «сонце» | давньоіндійська |
| Сварогъ | давньоруська |
| Сварожичь | давньоруська |
| Сварожь «Сварогів» | давньоруська |
| sōl | латинська |
| svara «свара, незгода, війна» | праслов’янська |
| *s<SUP>ъ</SUP>l̥nьce «тс.» | праслов’янська |
| Сва́ро́г | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України