САТУРН — ЕТИМОЛОГІЯ
Сату́рн (назва планети; бог давньоримської міфології, покровитель землеробства)
запозичення з латинської мови;
лат. Saturnus (італійське божество) походить з етруської мови;
р. бр. болг. Сату́рн, п. Saturn, ч. слц. Saturn, Saturnus, схв. Сатурн, слн. Saturn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сатурна́лії
«гучна забава; оргія; у Стародавньому Римі свято на честь Сатурна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сату́рн | білоруська |
| Сату́рн | болгарська |
| Saturnus (італійське божество) | латинська |
| Saturn | польська |
| Сату́рн | російська |
| Сатурн | сербохорватська |
| Saturn | словацька |
| Saturnus | словацька |
| Saturn | словенська |
| Saturn | чеська |
| Saturnus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України