САРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ці́сар «імператор» (іст.)
псл. cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar (Гай Юлій Цезар, 101–44 рр. до н. е.), а згодом стало титулом римських імператорів;
існує народноетимологічне пов’язання імені Caesar з лат. caesus (matris utero) «вирізаний (з материного лона)», похідним від caedo «б’ю; розрубую, розрізую» (Kopaliński 163–164);
р. це́сарь, бр. цэÀсар, др. цѣсарь, п. cesarz, ч. císař, слц. cisár, вл. нл. [cesarstwo], болг. м. це́сар, схв. це̏сар, слн. cêsаr, стсл. цѣсарь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
це́зар
це́сар
цесаре́вич
цеса́рець
«австрієць»
цесарі́вна
цесаро́ва
«імператриця»
цеса́рчик
«тс.»
цісаре́ва
«імператриця, дружина імператора»
ціса́рець
«австрієць»
цісари́ця
«цариця»
цісарі́вна
Ціса́рія
«Австрія»
ціса́рство
«царство»
ці́сарський
Ціса́рщина
«Австрія»
цісарюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэÀсар | білоруська |
| це́сар | болгарська |
| cesarstwo | верхньолужицька |
| цѣсарь | давньоруська |
| Caesar | латинська |
| caesus «вирізаний (з материного лона)» (matris utero) | латинська |
| це́сар | македонська |
| caesárius «цісарський» (› лат. caesárеus) | народнолатинська |
| cesarstwo | нижньолужицька |
| cesarz | польська |
| cěsаrъ | праслов’янська |
| це́сарь | російська |
| сар | сербохорватська |
| cisár | словацька |
| cêsаr | словенська |
| цѣсарь | старослов’янська |
| císař | чеська |
| caedo «б’ю; розрубую, розрізую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України