РІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

пор. гр. οὐρός «канава, рів» (< *orvos);

псл. rovъ, пов’язане чергуванням звуків з ryti (*rūti) «рити»;

р. болг. м. ров, бр. роў, др. ровъ, ръвъ «канава, рів; безодня; пекло», п. rîw, ч. слц. rov «могила», вл. нл. row «тс.», схв. ро̑в «рів, окоп», слн. rо̀v «тс.», стсл. ровъ;

неясне;

можливо, пов’язане з рва́ти, прі́рва або з рів, ри́ти;

префікс у- вказує на невеликі розміри позначуваного предмета (пор. уго́рок);

похідне утворення від рове́ць «тс.», демінутивної форми від рів;

кореневий r у звуконаслідувальних утвореннях може виступати в слов’янських мовах з різними голосними: ro-, ry-, re-, rъ- та ін;

іє. *rū-/reu-/rou- «ревіти»;

зіставляється з лтс. rūkt «ревіти», снн. rüien «тс.», дінд. ruváti «реве», лат. rūmor «глухий шум, гул», гр. ὠρύομαι «ревіти, вити»;

псл. ruti/rjuti «ревіти», звуконаслідувального походження;

р. [ру́ить] «ревти, галасувати, плакати», [рю́ить] «тс.», бр. [русьць] «плакати, ревти», др. рути, рову «ревти, мукати», рюти, реву «ревіти», п. rujka «рев бика (лося) під час гону», ч. říjen (‹ *rujьnъ) «жовтень», září «вересень», ст. zářuj (‹ *za rujě) «тс.» (осінні місяці, коли ревуть олені), řúti «ревти», слц. ručat’ «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)», вл. ruć «мукати, ревти» (про корову, оленя), ruće «рев», болг. ру́ен «буйний, пінявий» (про потік), (заст.) ру́ен «вересень», ру́ян «тс.», м. руе «гуде, дзвенить, дзюрчить», руен «буйний» (про коня), схв. ру̑jан «вересень», слн. rjúti «ревіти», стсл. роути, ров «ревіти»;