РУЖИН — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́жа «троянда, шипшина; мальва»

запозичення з польської мови;
п. rîża, як і ч. růže, слц. ružа, вл. rîža, нл. roža «тс.», болг. ру́жа «тс.; [мальва]», м. ружа «роза», схв. ру́жа «тс.», походить від лат. rosa «тс.»;
бр. ру́жа «троянда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ружа (1627)
ружа́на «жовто-червонувата корова»
ружє́на «тс.»
ружи́вий «рудий»
ру́жий «червоний»
ружи́ло «червонуватий віл»
ру́жин «червоно-бурий бик»
ру́жний «трояндовий»
ружня́ний «тс. Пі; рум’яний Нед»
ружова́стий «рожевуватий»
ружо́вий «рожевий»
ружува́тися «рум’янити щоки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́жа «троянда» білоруська
ру́жа «тс.; [мальва]» болгарська
róža верхньолужицька
rosa «тс.» латинська
ружа «роза» македонська
roža «тс.» нижньолужицька
róża польська
ру́жа «тс.» сербохорватська
ružа словацька
růže чеська

ру́жє «зброя»

результат спрощення давнішої форми оружие «зброя», др. оружие «тс.; знаряддя»;
форми [ружжо́, ружо́] запозичені з російської мови;
припущення про зв’язок з нвн. Rohr «очерет; ствол рушниці» (Горяев 303) безпідставне;
р. ружьё «рушниця», ору́жие, [оружьё], бр. ружжо́ «тс.», др. оружие «знаряддя, інструмент; зброя», п. [ruzie] «зброя», [rużyja] «тс.», болг. (заст.) ружам се «озброююсь», м. ружа «постачає, споряджає, готує»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

руже́ «рушниця»
руже́йник «той, що робить рушниці»
ру́жжє
ружжо́
ру́жиє «тс.»
ружи́на
ружо́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ружжо́ «тс.» білоруська
ружам се «озброююсь» (заст.) болгарська
оружие «зброя» давньоруська
оружие «тс.; знаряддя» давньоруська
оружие «знаряддя, інструмент; зброя» давньоруська
ружа «постачає, споряджає, готує» македонська
Rohr «очерет; ствол рушниці» нововерхньонімецька
ruzie «зброя» польська
rużyja «тс.» польська
ружьё «рушниця» російська
ору́жие російська
оружьё російська
ружжо́ українська
ружо́ українська

ружни́ця «рушниця»

результат контамінації синонімічних назв рушни́ця і [ружи́на];
каш. [ręžnica] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ręžnica «тс.» кашубський
рушни́ця українська
ружи́на українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України