РИТМІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ритм
через французьке посередництво (фр. rythme «ритм; розмір; темп») запозичено з латинської мови;
лат. rhythmus «ритм, рівномірність, розмір», походить від гр. ῥυϑμός «ритм, такт; ритмічність; вид, форма», пов’язаного з ῥέω «течу», спорідненим з дангл. stréam «річка, потік», лтс. straume «течія, потік», стсл. строуа, укр. струм;
р. ритм, бр. рытм, п. rytm, ч. слц. вл. rytmus, болг. ри́тъм, м. ритам, схв. ри̏там, слн. rítem, rítmičen «ритмічний»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рытм | білоруська |
ри́тъм | болгарська |
rytmus | верхньолужицька |
ῥυϑμός «ритм, такт; ритмічність; вид, форма» | грецька |
ῥέω «течу» | грецька |
stréam «річка, потік» | давньоанглійська |
rhythmus «ритм, рівномірність, розмір» | латинська |
straume «течія, потік» | латиська |
ритам | македонська |
rytm | польська |
ритм | російська |
ри̏там | сербохорватська |
rytmus | словацька |
rítem «ритмічний» | словенська |
rítmičen «ритмічний» | словенська |
строуа | старослов’янська |
струм | українська |
rythme | французька |
rytmus | чеська |
ритма́ч «віршомаз»
результат контамінації іменників ритм і ри́ма (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ритма́чити
«римувати»
ритмува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ритм | українська |
ри́ма | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України