РИГА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rygati;

споріднене з лит. rū́gti «киснути; бродити, шумувати», riáugėti «бродити, шумувати», лтс. rûgt «бродити (про тісто)», raûgtiHs «ригати», двн. ita-ruchjan «пережовувати жуйку, ремиґати», дангл. rocettan «ригати», лат. ērūgō «викидаю, виливаю», ructo «ригаю, вивергаю», гр. ἐρεύγομαι, ἐρυγγάνω «тс.», ἐρυγμός «відрижка», вірм. orcam «ригаю», перс. ārōγ «відрижка»;

іє. *reug- «ригати»;

пов’язується (Аникин Этимология 1982, 71, 75) з іє. *reu-g- «тягнути, рвати», *reu- «рвати»;

р. рыга́ть, бр. рыга́ць «відригати, сильно ікати», [рыгаля] «плаксій», [зары́гаць] «плакати, ридати», п. rzygać «відригати», ч. říhati «ригати», слц. rіhat’, grgat’, вл. rihać, нл. rygaś, болг. [ри́гам], ори́гвам се, м. рига, схв. рѝгати, слн. rígati «тс.»;