РЕНАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
Рена́та (жіноче ім’я)
запозичення з латинської мови;
лат. Renātus, Renāta утворені на основі дієприкметника renātus «відроджений», пов’язаного з дієсловом renascor «знову народжуюся, відроджуюся», утвореним за допомогою префікса re- «знову» від дієслова nāscor «народжуюся»;
осмислюється також як складноскорочене утворення з початкових частин слів револю́ція, нау́ка, труд;
р. Рена́та, Рена́т (чоловіче ім’я), бр. Рэна́та, п. Renata, Renat, ч. слц. Renáta, Renát, болг. Рена́та, Рене́та, м. Рената, схв. Рената, Ренат, слн. Renáta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Рэна́та | білоруська |
| Рена́та | болгарська |
| Рене́та | болгарська |
| Renātus | латинська |
| renātus «відроджений» | латинська |
| renascor «знову народжуюся, відроджуюся» | латинська |
| re- «знову» | латинська |
| nāscor «народжуюся» | латинська |
| Renāta | латинська |
| Рената | македонська |
| Renata | польська |
| Renat | польська |
| Рена́та (чоловіче ім’я) | російська |
| Рена́т | російська |
| Рената | сербохорватська |
| Ренат | сербохорватська |
| Renáta | словацька |
| Renát | словацька |
| Renáta | словенська |
| Renáta | чеська |
| Renát | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України