РАЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rаčiti, пов’язане чергуванням голосних з *rekti «говорити»;

на думку деяких дослідників (Machek ESJČ 504; Holub–Lyer 408), псл. rаčiti зводиться до іє. *rak- «бажати», глухого варіанта іє. *rag-, від якого походять днн. rōkian «турбуватися», дісл. røkja, двн. ruohhen «тс.», ruohha «турбота», нвн. geruhen «зволити»;

думка про запозичення псл. rаčiti з германських мов (Mikkola Berühr. 156) необґрунтована;

припущення про походження з *ark-, яке нібито є варіантом до *alk- (Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів;

останнім часом висунуто припущення (Трубачев ZfSl 3/5, 675–676) про зв’язок з лтс. e̦r̂ka «мужність; енергія», ercêtiês «бушувати»;

р. заст. рачи́ть «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [ра́чыць] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. raczyć «зволити; пригощати, частувати», ч. ráčiti «зволити», слц. ráčit’ «тс.», болг. ра́ча «бажати», схв. ра́чити, слн. ráčiti «тс.», стсл. рачити «бажати; бути прихильним»;

не зовсім ясне;

можливо, запозичене через давньоруську мову з старослов’янської, у якій пов’язане з лоучати «цілитися», лоучати сѧ «траплятися», спорідненими з укр. лу́чи́ти «мітити, попасти», влу́чи́ти;

первісним значениям слова вважається «такий, що більше підходить»;

розглядається також як форма порівняльного ступеня від *лукыи «визначений долею» і зіставляється з др. лучаи «доля, випадок», болг. слу́ка «випадок», р. слу́чай, причому припускається первісне значення «такий, що трапився, випав на долю» (КЭСРЯ 249);

висловлювалось також припущення про спорідненість із стсл. рачии «краще», рачити «любити, бажати», болг. [ра́ча] «хочу», схв. ра́чити се «мати бажання», а також др. алкать (Потебня РФВ І 83);

р. лу́чший, [лу́ччий, лу́тший], бр. [лу́чшы, лу́чшый, лу́ччый] «кращий; лицьовий (бік тканини)», др. лучии (чол. р.), лучьши (жін. р.), лутши, лутше, луче (с. р.), стсл. лоучии (чол. р.), лоучьши (жін. р), лоуче (с. р.);