ПОНОР — ЕТИМОЛОГІЯ
понористий «поритий, нерівний» (про дорогу)
очевидно, похідне утворення від запозиченого молд. поно́р (рум. ponór) «яр, вибій», яке зводиться до болг. [поно́р] «карстова яма» (куди втікає вода), схв. по̀нор «тс.; прірва, безодня», пов’язаних з псл. nora «нора», nyrjati «ниряти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поно́р «карстова яма» (куди втікає вода) | болгарська |
| поно́р «яр, вибій» (рум. ponór) | молдавська |
| nora «нора» | праслов’янська |
| nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
| ponór | румунська |
| по̀нор «тс.; прірва, безодня» | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України