ПОВІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́яти
псл. vějati: – споріднене з лит. vejas «вітер», лтс. vējš «тс.», дінд. vayati «дме», vati «віє», ав. vāiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wājan, wāhen, ΗΒΗ. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι), хет. ḫuuant- «вітер»;
р. ве́ять, бр. ве́яць, др. вѣяти, п. wiać, ч. váti (з *vějati), слц. viať, болг. вея, м. вее, схв. вȕjamu, слн. véti, véjati (žito), стсл. вѣгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вивія́си
«викрутаси»
відві́йки
ві́йва
«прапор»
ві́йка
«віялка; лопата для провіювання зерна»
ві́я
«лопата для провіювання зерна»
ві́ялиця
«хуртовина»
ві́я́лка
ві́яло
ві́яльник
ві́яний
ві́янь
«хуртовина»
ві́ятися
ві́яч
«той, що віє зерно»
заві́й
заві́йна
«хуртовина»
заві́йний
заві́йниця
завія́
«тс.»
завіякуватий
«який любить гуляти»
засповіва́ти
«навіяти»
(перен.)
неві́янка
«невіяне зерно, вид рослини»
по́вів
повійниця
«повія»
пові́я
пові́яло
«віяло»
про́ві́в
«продув»
розві́йний
«який розноситься вітром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāiti «віє» | авестійська |
| ве́яць | білоруська |
| вея | болгарська |
| waian «віяти» | готська |
| ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι) | грецька |
| wawan «тс.» | давньоанглійська |
| wājan | давньоверхньонімецька |
| vayati «дме» | давньоіндійська |
| вѣяти | давньоруська |
| vējš «тс.» | латиська |
| vejas «вітер» | литовська |
| вее | македонська |
| wiać | польська |
| vějati: | праслов’янська |
| ве́ять | російська |
| вȕjamu | сербохорватська |
| viať | словацька |
| véti (žito) | словенська |
| véjati (žito) | словенська |
| вѣгати | старослов’янська |
| ḫuuant- «вітер» | хетська |
| váti (з *vějati) | чеська |
| vati «віє» | ? |
| wāhen | ? |
| wehen | ? |
шлю́ха «розпусна жінка»
експресивне утворення, пов’язане, очевидно, зі [шля́тися] «вештатися»;
як семантичну паралель пор. пові́я від ві́ятися «блукати, вештатися»;
форма шльо́ха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьо́ха «волоцюга, повія»;
р. бр. шлю́ха «тс.», п. [szlucha] «неохайна, розпусна жінка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шльо́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шлю́ха «тс.» | білоруська |
| szlucha «неохайна, розпусна жінка» | польська |
| шлю́ха «тс.» | російська |
| шля́тися «вештатися» | українська |
| пові́я «блукати, вештатися» | українська |
| ві́ятися «блукати, вештатися» | українська |
| шльо́ха | українська |
| мандрьо́ха «волоцюга, повія» | українська |
повити́ця «Cuscuta L.; [березка польова, Convolvulus arvensis L.]» (бот.)
похідні утворення від ви́тися;
назви зумовлені тим, що ці рослини обвиваються навколо інших рослин;
р. [пови́тель] «повитиця; березка», [повилика] «плющ», бр. павіту́ха «повитиця», [паво́й] «березка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поватиця
«березка польова»
повитель
«повитиця чебрецева, Cuscuta epithymum Murr.»
повитниця
повитуха
«тс.»
повій
«березка польова; іпомея, кручені паничі, Іроmoea L.»
пові́йка
«тс.; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe Mak; плющ, Hedera helix L.»
пові́йник
«березка польова Нед, Mak; повитиця чебрецева Mak»
повіти́ця
«повитиця»
привити́ця
«повитиця одностовпчикова, Cuscuta monogyna Vahl.»
приви́тиця
«тс.»
приви́тниця
«повитиця чебрецева, Cuscuta epithymum Murr.»
привитуха
«тс.»
привітиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| павіту́ха «повитиця» | білоруська |
| паво́й «березка» | білоруська |
| пови́тель «повитиця; березка» | російська |
| повилика «плющ» | російська |
| ви́тися | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України