ПИМОНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Пи́мін (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Ποιμήν утворене на основі іменника ποιμήν «пастух, вівчар; пастир», пов’язаного з ποιμαίνω «пасу, вівчарюю; турбуюсь, піклуюсь», спорідненим з лит. pіemuõ «пастух», piemenáuti «бути пастухом, пасти», дінд. payú- «пастух, сторож», рā́ti «пасе, стереже», ав. pāyav- «сторож»;
р. Пи́мен, бр. Пі́мен, болг. Пимен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Пиминъ
«пастыр»
(1627)
Пи́мон
Піме́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pāyav- «сторож» | авестійська |
| Пі́мен | білоруська |
| Пимен | болгарська |
| Ποιμήν «пастух, вівчар; пастир» | грецька |
| ποιμαίνω «пасу, вівчарюю; турбуюсь, піклуюсь» | грецька |
| ποιμήν | грецька |
| ποιμήν | грецька |
| payú- «пастух, сторож» | давньоіндійська |
| рā́ti «пасе, стереже» | давньоіндійська |
| pіemuõ «пастух» | литовська |
| piemenáuti «бути пастухом, пасти» | литовська |
| Пи́мен | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України