ПИЛИПІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
Пили́п
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Φίλιππος походить від апелятива φίλιππος «той, що любить коней», утвореного з основ дієслова φιλέω «люблю» та іменника ἵππος «кінь»;
р. Фили́пп, бр. Пілі́п, др. Филипъ, п. ч. слц. вл. Filip, болг. Фили́п, м. Филип, схв. Фѝлип, слн. Filip, стсл. Филипъ, Пилипъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Пили́пенко
Пили́пиха
Пили́півка
«Різдвяний піст, піст святого апостола Пилипа»
(церк.)
Пили́півна
пилипівча́ний
«який буває в Пилипівку»
Пили́пко
пилипо́вний
«тс.»
Пилиповъ
(1487)
Фили́п
Фили́ппъ
«конелюбець»
(1627)
Филипъ
(1427)
Фі́лип
(Ме)
Фі́лі́пп
Філь
Фі́лько
Хві́лко
Хвіль
Хві́лько
Хілко́
Хіль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Пілі́п | білоруська |
| Фили́п | болгарська |
| Filip | верхньолужицька |
| Φίλιππος «той, що любить коней» | грецька |
| φιλέω «люблю» | грецька |
| ἵππος «кінь» | грецька |
| φίλιππος | грецька |
| Филипъ | давньоруська |
| Филип | македонська |
| Filip | польська |
| Фили́пп | російська |
| Фѝлип | сербохорватська |
| Filip | словацька |
| Filip | словенська |
| Филипъ | старослов’янська |
| Пилипъ | старослов’янська |
| Пилипъ | старослов’янська |
| Filip | чеська |
фи́лька «валет (у картах); назва гри в карти»
запозичення з російської мови;
р. фи́лька «тс.» пов’язане з іменем Фи́ля (зменш. від Фили́пп, укр. Пили́п), що вживається також як експресивна назва в значенні «дурень, роззява»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фи́лька «тс.» | російська |
| Фи́ля (зменш. від Фили́пп, укр. Пили́п) | російська |
| Фили́пп «дурень, роззява» | російська |
| Пили́п | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України