ПАЛЬКО — ЕТИМОЛОГІЯ
па́ля «стовп, що забивається у ґрунт для опори чи огорожі; (заст.) загострений кілок, на який насаджували страчуваних»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. Pfahl (‹ двн. phāl) «паля, стовп» походить від лат. pālus «кілок»;
р. бр. па́ля, п. pal «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́личники
«шибеничники, караючі кати»
(1627)
паль
«тс.»
паль
«паля як межовий знак»
(1430)
па́лька
«кіл, яким відмежовують поле»
палькова́ти
«позначати кілками межу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ля | білоруська |
| phāl | давньоверхньонімецька |
| pālus «кілок» | латинська |
| Pfahl «паля, стовп» (‹ двн. phāl) | нововерхньонімецька |
| pal «тс.» | польська |
| па́ля | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України