ОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
рів
псл. rovъ, пов’язане чергуванням звуків з ryti (*rūti) «рити»;
пор. гр. οὐρός «канава, рів» (< *orvos);
р. болг. м. ров, бр. роў, др. ровъ, ръвъ «канава, рів; безодня; пекло», п. rîw, ч. слц. rov «могила», вл. нл. row «тс.», схв. ро̑в «рів, окоп», слн. rо̀v «тс.», стсл. ровъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́рів
«рів»
оро́в
«тс.»
рівцюва́тий
«з надрізами»
рівчакува́тий
«жолобчастий»
рівча́стий
«тс.»
ровча́к
«рівчак»
рува́ць
«ровець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роў | білоруська |
| ров | болгарська |
| row «тс.» | верхньолужицька |
| οὐρός «канава, рів» (< *orvos) | грецька |
| *orvos | грецька |
| ровъ | давньоруська |
| ръвъ «канава, рів; безодня; пекло» | давньоруська |
| ров | македонська |
| row «тс.» | нижньолужицька |
| rów | польська |
| rovъ | праслов’янська |
| ryti | праслов’янська |
| *rūti | праслов’янська |
| ров | російська |
| ро̑в «рів, окоп» | сербохорватська |
| rov «могила» | словацька |
| rо̀v «тс.» | словенська |
| ровъ | старослов’янська |
| rov «могила» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України