ОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

рів

псл. rovъ, пов’язане чергуванням звуків з ryti (*rūti) «рити»;
пор. гр. οὐρός «канава, рів» (< *orvos);
р. болг. м. ров, бр. роў, др. ровъ, ръвъ «канава, рів; безодня; пекло», п. rîw, ч. слц. rov «могила», вл. нл. row «тс.», схв. ро̑в «рів, окоп», слн. rо̀v «тс.», стсл. ровъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́рів «рів»
оро́в «тс.»
рівцюва́тий «з надрізами»
рівчакува́тий «жолобчастий»
рівча́стий «тс.»
ровча́к «рівчак»
рува́ць «ровець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
роў білоруська
ров болгарська
row «тс.» верхньолужицька
οὐρός «канава, рів» (< *orvos) грецька
*orvos грецька
ровъ давньоруська
ръвъ «канава, рів; безодня; пекло» давньоруська
ров македонська
row «тс.» нижньолужицька
rów польська
rovъ праслов’янська
ryti праслов’янська
*rūti праслов’янська
ров російська
ро̑в «рів, окоп» сербохорватська
rov «могила» словацька
rо̀v «тс.» словенська
ровъ старослов’янська
rov «могила» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України