ОМАН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ома́н «Inula L.; [дивина чорна, Verbascum nigrum L.» (бот.)
псл. omanъ похідне від maniti «манити»;
назва пояснюється тим, що ці рослини виявляють наркотизуючу дію;
р. ома́н «оман високий», п. ч. oman, вл. woman, болг. о́ман, схв. о̀ман, слн. óman «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ома́на
«дивина чорна»
оманник
«оман високий, Inula helenium L.»
омен
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́ман | болгарська |
| woman | верхньолужицька |
| oman | польська |
| omanъ похідне від maniti «манити» | праслов’янська |
| ома́н «оман високий» | російська |
| о̀ман | сербохорватська |
| óman «тс.» | словенська |
| oman | чеська |
обеля́н «дев’ясил, оман, Inula helenium L.» (бот.)
неясне;
можливо, результат контамінації форм [о́бмил], ома́н «тс.» і [одоля́н] «валеріана»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одия́н
одоля́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́бмил | ? |
| ома́н «тс.» | ? |
| одоля́н «валеріана» | ? |
ума́н «блошниця звичайна, Pulicaria vulgaris Gaertn.» (бот.)
результат фонетичної видозміни слова ома́н (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
умен
«оман високий, Inula helenium L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ома́н | українська |
мани́ти «кликати; вабити; вводити в оману»
псл. maniti, manjǫ «манити»;
споріднене з лтс. mãnît «обманювати», двн. mein «облудний», дінд. māya «привид, мана, чари», ав. māyā- «тс.»;
наявна лише в частині слов’янських мов основа man- відповідає властивій іншим слов’янським мовам основі mam- з тим самим значенням (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і);
обидві основи могли бути утворені за допомогою відмінних детермінантів від одного кореня mā- «швидко рухати, махати» або одна з них є результатом асиміляції чи дисиміляції кінцевого приголосного у корені (m – n);
р. мани́ть, бр. мані́ць, др. манение «зваблювання», п. [manić], ч. [podmanic], нл. maniś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вмана́
«мана»
за́манка
«принада»
зама́нли́вий
заману́тися
заманчи́вий
зманьчи́вий
«оманливий»
мана́
мани́тися
«хотітися»
манії́тися
«снитися»
манли́вий
ма́нути
«спокушати»
(заст.)
ману́тися
«тс.»
ма́ня
«мана»
навмана́
навмани́
навманки́
навмання́
навманці́
навманя́
навманя́к
навманя́ки́
намана́
«навмання»
наомани́
«тс.»
о́бма́н
обма́на
обмани́тель
обма́нка
«(мін.); [спосіб вишивання ЛБ VII]»
обма́нли́вий
обма́нний
обма́нник
обма́нство
обма́нщик
обма́нювати
ома́на
омане́ць
«манівець»
ома́нливий
ома́нний
ома́нювати
пере́ман
«переманювання»
перема́нювач
підма́на
«ошукання, спокуса»
пома́на
«мана»
пома́нли́вий
«привабливий»
прима́на
при́ма́нка
приманли́вий
прима́нний
приманчи́вий
при́мань
ума́нювати
«заманювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| māyā- «тс.» | авестійська |
| мані́ць | білоруська |
| mein «облудний» | давньоверхньонімецька |
| māya «привид, мана, чари» | давньоіндійська |
| манение «зваблювання» | давньоруська |
| mãnît «обманювати» | латиська |
| maniś | нижньолужицька |
| manić | польська |
| maniti | праслов’янська |
| мани́ть | російська |
| podmanic | чеська |
| manjǫ «манити» | ? |
| man- (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і) | ? |
| mā- «швидко рухати, махати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України