ОЛЕФІРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Олефі́р (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Ἐλευϑέριος утворено від ἐλεύϑερος «вільний», спорідненого з лат. līber «тс.», двн. liuti «люди», нвн. Leute «тс.», лит. liáudis «народ; прості люди», укр. лю́ди;
р. Олефи́р, Елефе́рий, ст. Елевфе́рий, бр. Аліхве́р, п. Eleutery, ч. Eleutherius, слц. Eleuter, болг. Елевте́ри, м. Елевтерие, схв. Елеутериjе, слн. Elevterij, стсл. Єлєвтєрии, Єлєвѳєрии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Елеνθерїй
«любоче́стенъ, або нескупъ, тъщив, або во(л)ны, свободный...»
(1627)
Олефѣрько
(1359)
Олихве́р
Олихви́р
Оліхве́р
Олохви́р
Олохві́р
Орефі́рко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Аліхве́р | білоруська |
| Елевте́ри | болгарська |
| Ἐλευϑέριος «вільний» | грецька |
| liuti «люди» | давньоверхньонімецька |
| līber «тс.» | латинська |
| liáudis «народ; прості люди» | литовська |
| Елевтерие | македонська |
| Leute «тс.» | нововерхньонімецька |
| Eleutery | польська |
| Олефи́р | російська |
| Елеутериjе | сербохорватська |
| Eleuter | словацька |
| Elevterij | словенська |
| Єлєвтєрии | старослов’янська |
| лю́ди | українська |
| Елефе́рий | українська |
| Eleutherius | чеська |
| Елевфе́рий | ? |
оли́фір «іволга, Oriolus galbula L.» (орн.)
результат видозміни деетимологізованої назви [оліяр] «тс.», зближеної з особовим ім’ям Олефі́р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оліяр «тс.» | ? |
| Олефі́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України