ОЛЕСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
Олекса́ндр (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю», спорідненого з дінд. rákṣati «захищає», дангл. ealgian «захищати», і, можливо, з гот. alhs «храм», длит. el˜kas «священний ліс», аl˜kas «тс.», лтс. еlks «ідол», і ἀνέρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік, муж», до якого зводиться укр. Андрі́й;
р. Алекса́ндр, Алекса́ндра, бр. Алякса́ндр, Алякса́ндар, Алякса́ндра, др. Александръ, Олексанъдръ, п. Aleksander, ч. слц. Aleхander, вл. Aleksandr, болг. Алекса́ндър, м. Александр, схв. Алѐкса̄ндар, Алѐкса̄ндра, слн. Aleksánder, Aleksándrа, стсл. Алєѯандръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Алеkандръ
«помочъ муже(ст)венна, вспоможите(л) мужо(в)»
(1627)
Алекса(н)дръ
(1495)
Александро
(1433)
Кса́ндер
Лекса́ндер
Лекса́ндра
Лекса́ндро
Лесь
Ле́ся
Олекса́ндер
Олекса́ндра
(жіноче ім’я)
Олекса́ндро
Олексанъдро
(1375)
Оле́сь
Олесько́
Оле́ся
Оле́шко
Са́ндра
Са́нька
Санько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Алякса́ндр | білоруська |
| Алекса́ндър | болгарська |
| Aleksandr | верхньолужицька |
| alhs «храм» | готська |
| Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю» | грецька |
| ealgian «захищати» | давньоанглійська |
| rákṣati «захищає» | давньоіндійська |
| Александръ | давньоруська |
| еlks «ідол» | латиська |
| Александр | македонська |
| Aleksander | польська |
| Алекса́ндр | російська |
| ндар | сербохорватська |
| Aleхander | словацька |
| Aleksánder | словенська |
| Алєѯандръ | старослов’янська |
| Андрі́й | українська |
| Алекса́ндра | українська |
| Алякса́ндар | українська |
| Алякса́ндра | українська |
| Олексанъдръ | українська |
| Aleхander | чеська |
| el˜kas «священний ліс» | ? |
| аl˜kas «тс.» | ? |
| ἀνδρός «чоловік, муж» | ? |
Оле́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;
пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;
р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ªля
Èля
Елена
(1401)
Єлє́на
(1627)
Ле́на
Льо́ля
Ля́ля
Олена
(1466)
Оле́нка
Оле́ся
Олька
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Але́на | білоруська |
| Еле́на | болгарська |
| Lejna | верхньолужицька |
| 'Ελένη | грецька |
| Елена | давньоруська |
| Venus «Венера» | латинська |
| Елена | македонська |
| Helena | польська |
| Еле́на | російська |
| Елена | сербохорватська |
| Helena | словацька |
| Helena | словенська |
| Алёна | українська |
| Яле́на | українська |
| Олена | українська |
| Лена | українська |
| Єлєна | церковнослов’янська |
| Helena | чеська |
| ἐλένη «факел з тростини» | ? |
| ἐλάνη «тс.» | ? |
| *Ϝενένα (›*Ϝελένα) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України