НУРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
нуре́ць «нирок; [пірникоза велика, Podiceps cristatus Ж]» (орн.)
похідні утворення від [ну́рити] «занурювати» Ж (пор. [нирець] «пірникоза велика» від ниря́ти);
назви зумовлені тим, що всі ці птахи добре плавають і пірнають;
п. nur «норець», nurek «нурець, нирок», nurzyk, вл. nurjak, м. нурец «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нур
«червоношиїй норець, Colymbus auritus L. (Colymbus septemtrionalis)»
нурик
«кайра звичайна, Uria troile L.»
нурко́
«рінник, Cinclus cinclus L. (Cinclus aquaticus L.)»
нурчук
«білоока чернь, Nyroca nyroca Güld.»
нюрча́к
«норець, Colymbus griseigena Bodd.»
пно́рунок
«рінник»
пону́р
«пірникоза велика Шарл; норець ВеНЗн»
пону́рок
«норець»
про́нурець
«червоношиїй норець; пірникоза велика Нед; рінник Шарл»
про́нурка
«рінник»
про́нурок
«рінник тж; норець Г»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nurjak | верхньолужицька |
| нурец «тс.» | македонська |
| nur «норець»«нурець, нирок» | польська |
| nurek «норець»«нурець, нирок» | польська |
| nurzyk «норець»«нурець, нирок» | польська |
| ну́рити «занурювати» | українська |
ну́рити «занурювати»
псл. nuriti (‹ *nour-) «занурювати», пов’язане чергуванням голосних з nyrjati «ниряти», *nerti «тс.»;
викликає сумнів припущення (Варбот 125; Uhlenbeck KZ 39, 261; Hofmann 216; Pokorny 767) про спорідненість з гр. νεύω «киваю», лат. nuō «тс.», дінд. návatē «обертається», nāuti «тс.»;
р. [ну́рить (голову)] «вішати, опускати, хилити», [ну́риться] «нагинатися», бр. пану́рыць «понурити, опустити», п. nurzać, nurzyć «зануряти, занурювати», ponury «понурий, похмурий», ч. ponurý «тс.», вл. nurić «пірнати, ниряти», нл. nuriś, м. нура (се), нурка (се) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вну́ритися
«зануритися (в книгу, в роботу)»
зану́рити
нуре́ць
«водолаз»
ну́ритися
«дутися»
ну́рці
«нирцем»
нурцювати
«тс.»
нуря́ти
«пірнати, ниряти, занурюватися»
нюрча́к
«пірнання під воду»
пону́ра
«похмура, мовчазна людина; той, хто дивиться додолу; (у загадці) свиня»
понури́вий
«понурий»
пону́рий
пону́ристий
«тс.»
пону́рити
«опустити (голову)»
пону́ритися
«тс.»
пону́ркуватий
«трохи понурий»
пону́руватий
«тс.»
уну́рити
«опустити, потупити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пану́рыць «понурити, опустити» | білоруська |
| nurić «пірнати, ниряти» | верхньолужицька |
| νεύω «киваю» | грецька |
| návatē «обертається» | давньоіндійська |
| nāuti «тс.» | давньоіндійська |
| nuō «тс.» | латинська |
| нура се (се) | македонська |
| нурка се «тс.» (се) | македонська |
| nuriś | нижньолужицька |
| nurzać «зануряти, занурювати»«понурий, похмурий» | польська |
| nurzyć «зануряти, занурювати»«понурий, похмурий» | польська |
| ponury «зануряти, занурювати»«понурий, похмурий» | польська |
| nuriti «занурювати» (‹ *nour-) | праслов’янська |
| nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
| *nerti «тс.» | праслов’янська |
| *nour- | праслов’янська |
| ну́рить «вішати, опускати, хилити» (голову)] | російська |
| ну́риться «нагинатися» | російська |
| ponurý «тс.» | чеська |
нирцува́ти «працювати навколішках, зігнувшись»
неясне;
можливо, пов’язане з [ни́рці] «нирцем», [ну́рці] «тс.» з вторинним значенням «зігнувшись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нурцува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ни́рці «нирцем» | українська |
| ну́рці «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України