НОР — ЕТИМОЛОГІЯ
норе́ць «водолаз; (орн.) пірникоза, Podiceps; [білоока чернь, Nyroca nyroca GŠld. Шарл]»
псл. norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає», пов’язане з noriti «занурювати», nyrjati «ниряти»;
пор. лит. nãras «водолаз; (орн.) гагара»;
др. норьць «водолаз», п. [norek], ст. norek, nór, ч. norec, nořec «тс.», слц. norec (орн.) «кайра, Uria Briss.», схв. нòрац «водолаз», стсл. норьць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нор
«пірникоза велика»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| норьць «водолаз» | давньоруська |
| nãras «водолаз; (орн.) гагара» | литовська |
| norek | польська |
| norek | польська |
| nór | польська |
| norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає» | праслов’янська |
| noriti «занурювати» | праслов’янська |
| nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
| нòрац «водолаз» | сербохорватська |
| norec «кайра, Uria Briss.» (орн.) | словацька |
| норьць «тс.» | старослов’янська |
| norec «тс.» | чеська |
| nořec «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України