НИЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
нич «нічого; ніщо»
псл. ničь «ніщо», утворене із заперечної частки ni «ні» і питально-неозначеного займенника čь «що»;
др. ничь «ніщо», ниче, слц. nič «тс.», полаб. nic, слн. nìč, стсл. ничь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́нич
«мати за ніщо, не поважати»
на́нич
«у ніщо»
наніні́ч
«тс.»
ніч
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ничь «ніщо» | давньоруська |
ниче | давньоруська |
nic | полабська |
ničь «ніщо» | праслов’янська |
ni «ні» | праслов’янська |
čь «що» | праслов’янська |
nič «тс.» | словацька |
nìč | словенська |
ничь «тс.» | старослов’янська |
нича́віти «нидіти, марніти»
неясне;
можливо, похідне утворення від [нич] «нічого, ніщо»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нич «нічого, ніщо» | українська |
ничве́да «нікчемна, негідна людина»
складне утворення із займенника [нич] «нічого» і ві́дати у вимові поліщуків (пор. бр. ве́даць «знати, відати»);
первісно означало «той, що нічого не знає, невіглас»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ве́даць | білоруська |
нич «нічого» | українська |
ві́дати (пор. бр. ве́даць «знати, відати») | українська |
ни́чгід «нікчемна людина»
складне утворення з [нич] «нічого» і гі́дний «вартий»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нич «нічого» | українська |
гі́дний «вартий» | українська |
ниче́мний «нікчемний»
п. ст. niczemny «нікчемний», як і ч. ničemný «нікчемний; підлий», нл. nicemny, nicomny «тс.», утворене від niczemu «нічому» (ч. ničemu, нл. nicomu), форми дав. в. від nic «ніщо, нічого», якому відповідає укр. [нич] «тс.»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nicemny | нижньолужицька |
nicomny «тс.» | нижньолужицька |
nicomu | нижньолужицька |
niczemny «нікчемний» | польська |
niczemu «нічому» (ч. ničemu, нл. nicomu) | польська |
nic «ніщо, нічого» | польська |
нич «тс.» | українська |
ničemný «нікчемний; підлий» | чеська |
ničemu | чеська |
ніче́в'я «нікчемність; бездіяльність»
не зовсім ясне;
реконструюється псл. *nečevenьjе, nečevelь «безпам’ятність, непритомність» і пов’язується з дієсловом чу́ти (Меркулова Этимология 1977, 88–92; Бі 244; Даль ІІ 542);
очевидно, помилкове пов’язання (Німчук Мовозн. 1971/3, 16) із займенником [нич] (др. ничь) «ніщо»;
р. [ниче́вли] «непритомність, забуття», [нечи́виль, нецывиль, неце́велье, нечи́вели] «тс.», бр. [нячы́віль] «несподівана біда», [ніче́віль] «бідність, убогість», др. нецевелие «непритомність, забуття», нецевение «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
«з нічого»
з
«тс.»
знече́в'я
«несподівано»
знечи́вья
«несподівано, раптово»
зніче́в'я
«від нічого робити; здуру; несподівано; ні з того, ні з сього»
нечи́вье
«несподіваність, раптовість»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нячы́віль «несподівана біда» | білоруська |
ніче́віль «бідність, убогість» | білоруська |
ничь | давньоруська |
нецевелие «непритомність, забуття» | давньоруська |
нецевение «тс.» | давньоруська |
*nečevenьjе | праслов’янська |
nečevelь | праслов’янська |
ниче́вли «непритомність, забуття» | російська |
нечи́виль | російська |
нецывиль | російська |
неце́велье | російська |
нечи́вели «тс.» | російська |
чу́ти | українська |
нич «ніщо» (др. ничь) | українська |
що (займ., спол.)
псл. čьto;
утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;
укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;
сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;
р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо
«що»
шо́кати
што
«тс.»
що́кати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
што | білоруська |
що (фонет. што) | болгарська |
što «щo» | верхньолужицька |
чьто | давньоруська |
чьто «що» (займ., спол.) | давньоруська |
што «тс.» | македонська |
со | нижньолужицька |
со | нижньолужицька |
сü | полабська |
cü (‹ *čьso)(займ.) | полабська |
со (‹ czso) | польська |
со | польська |
čьto | праслов’янська |
від | російська |
что (фонет. што) | російська |
што̏ (займ., спол.) | сербохорватська |
(cх.) со | словацька |
čо | словацька |
чьтî «що» (займ.) | старослов’янська |
нич «нічого» | українська |
той | українська |
що | українська |
що | українська |
штё | українська |
ште | українська |
шта | українська |
що | українська |
щё | українська |
со (спол.) | українська |
со (сх.) | українська |
co (‹ čso) | чеська |
со | чеська |
*čь «що» | ? |
від | ? |
*česo (род. в. одн. займенника *čьto) | ? |
czso (займ.) | ? |
čso (займ.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України