НАУМОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

Нау́м

через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Ναούμ походить від гебр. Nāḥūm, букв. «той, що втішає»;
у свідомості носіїв української і російської мов пов’язується з іменником ум «розум» (пор. укр. прийти на ум, р. наставлять на ум), що сприяло фонетичному збереженню імені;
р. Нау́м, бр. Наву́м, др. Наумъ, слц. заст. Naum, болг. На́у́м, стсл. Наоумъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Наву́м
Нау́мъ «поко́й, м(у)дрость, честь, потѣшител(ь)» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Наву́м білоруська
На́у́м болгарська
Nāḥūm гебрайська
Ναούμ грецька
Наумъ давньоруська
Нау́м російська
Naum словацька
Наоумъ старослов’янська
ум «розум» (пор. укр. прийти на ум, р. наставлять на ум) ?
Naum ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України