НАУМОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
Нау́м
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Ναούμ походить від гебр. Nāḥūm, букв. «той, що втішає»;
у свідомості носіїв української і російської мов пов’язується з іменником ум «розум» (пор. укр. прийти на ум, р. наставлять на ум), що сприяло фонетичному збереженню імені;
р. Нау́м, бр. Наву́м, др. Наумъ, слц. заст. Naum, болг. На́у́м, стсл. Наоумъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Наву́м
Нау́мъ
«поко́й, м(у)дрость, честь, потѣшител(ь)»
(1627)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Наву́м | білоруська |
На́у́м | болгарська |
Nāḥūm | гебрайська |
Ναούμ | грецька |
Наумъ | давньоруська |
Нау́м | російська |
Naum | словацька |
Наоумъ | старослов’янська |
ум «розум» (пор. укр. прийти на ум, р. наставлять на ум) | ? |
Naum | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України